Листяні хроніки
сам на сам (6)
Живучи так довго лише з нудьги, люди навчилися бути між собою на диво ввічливими. Усе їх життя – лише папірці, які можна розсипати і потім розтасувати, як заманеться. Нудьги не поменшає. Як ляже папірець, викинутий на вітер. Моторошне життя чигає звідусіль, і сипле папірці безперестанку на пронизливий вітер. Розмовляючи між собою пожмаканими паперовими словами, затуляють ними рота іншому, згорнувши у кульку. Багаторазові білети, вони гіркі на смак, прокомпостовані тисячами років ганчір’я чиїхось слів. Кожен у будь-яку мить може й сам перетворитись на сірий папірець із вигорілою печаткою. Новенький документ, що його батьки пред’являють світові, обростаєш печатями, набираєшся розтріпаних кутиків, і тут тобі край.
#3762 в Сучасна проза
#4763 в Фентезі
Відредаговано: 25.07.2019
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
