Листяні хроніки
сам на сам (7)
Що може тобі боліти, крім сміху, що задихнувся в горлі? Сльози на вітрі висихають швидко, а непросміяний сміх не личить нікому. Отак мандруєш сам собою, ніби якоюсь карстовою печерою, а її стрясає непросміяний сміх. Бо що ти сам супроти себе самого? Кажан серед тисяч кажанів на піднебінні склепіння твоєї печери. Час протягує крізь неї болісно твоє старіння, зачіпаючи струни протягів. Темно всередині, вогко і добре, і нікому переривати вологі сни. Втомлена думка шугає під склепінням темряви, але то не я. Як рідко крізь шпарину потрапляють відсвіти – то споруди, то обличчя. Ні одне не любіше, ніж інше.
#3762 в Сучасна проза
#4765 в Фентезі
Відредаговано: 25.07.2019
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
