Листяні хроніки

Листяні хроніки (2)

Хоч як бувало важко – доводилося йти. Хоч як бувало легко – не летіти. Доводилось триматися землі, по ній іще ходили без дороги. На вітрі лопотіло полотно. Шугали попід хмари білі крила. Смеркання смутком ранило чоло. Греблю перейшовши, можна не вернутись.

З криниці піднімали відра смутку. І він із кожним разом усе глибшав. Вода була у ньому чиста і солона.

Як дихати бувало часом вільно. Перед очима поле розчинилось.

Мелодії сповільнилися древні.

Назарій Назаров

Подобається

#3767 в Сучасна проза
#4764 в Фентезі

У тексті є: спогади, музика, природа

Відредаговано: 25.07.2019

Додати до бібліотеки

Поскаржитись