Листяні хроніки
Листяні хроніки (4)
Під густою зливою, у руслі ріки, яка текла дном первозданного моря, ми їхали дорогою між двох косогорів, а над нами перекинулися через усе небо три веселки. З розпачу, що ніхто не повірить, що ніхто не побачить, ми застигло дивилися в вікна машини. На багато кілометрів довкола було безлюдно, і кольорове коромисло, повторене тричі, нам усім віщувало прийдешнє.
Темно-сині хмари розливались на поля, трави росли напрочуд, а я, повертаючись від батьків, що живуть далеко, не знала вже їхнього імені. Я знала, що я ніби справжня, а все ж була ніби вигадка, ніби чийсь спогад, ніби не сповнена. Уже так раптом минала молодість, що бувало навіть не вірилось. Але ще нічого, ще років десять, а далі вона не потрібна. Не було ще отак, щоб із такою зливою ми вертались додому здалеку. Може це знак, може спогад, а може…
#3762 в Сучасна проза
#4763 в Фентезі
Відредаговано: 25.07.2019
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
