Листяні хроніки
Листяні хроніки (19)
Десь там, за пустелею безлюдних полів, моєму діду вже вісімдесят. Між нами відбулися війни, зміни режимів, кілька абортів і двоє дітей, подорожі по союзу з коханками і фотоальбоми, наповнені вщерть минулим. А потім з’явився я, його третій внук, одна з паростей, що виросли під дубом. Коли вже все важливе відбулось, квартири були куплені, будинки продані, поля розорані, я відчув над собою його гілля. Великий дуб, і насіння його добре. Крислата крона, і тінь від неї як шатро на сотню літ. О другій ночі півні співали на повний місяць, була зима і сніг лежав на сотню верст довкола. Від морозу дерева були як поснулі сухі павуки. Малим ішов до школи полем. І дивом не зустрів голодний вовк.
Вісімдесят років тому по той бік яру, де і зараз живуть якісь родичі, була його оселя. Зараз і по цей бік, у кімнаті з трьома вікнами, його голос відчутно слабшав у телефонних розмовах. Його все більше притьмарював шум машин у ті десятки років, проведених у літніх полях посеред ночі, у сіні, у сп’янінні, яке тепер мені таке знайоме, нове і через півстоліття.
#3762 в Сучасна проза
#4763 в Фентезі
Відредаговано: 25.07.2019
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
