Таємниці моєї родини

Мене ніхто не турбував, поки я сама не прокинулась і не привела себе у порядок, аж потім викликала служницю.

Дівчина привіталась і повідомила, що на мене чекає маркіза.

Маркіза Яніна Ролін стояла біля вікна та обернулася, коли я зайшла у покої. Світле волосся вкладене в складну зачіску, сірі очі, такі ж як і у Маркуса, з глибокою печалю подивились на мене. Покої були дуже затишні й теплі. В комині тріщав вогонь, до нього ближче і запропонувала сісти Маркіза. Між кріслами стояв столик і служниця відразу його заставила. Їли мовчки. Мама Маркуса дочекалася поки я відставлю чашку, а потім почала цікавитись моїм життям. Вона попросила дозволу на менш офіційне спілкування, без усіляких світлостей. Я була не проти.

-Ти знаєш, що наші сім’ї зговорилися про ваше з Маркусом одруження?

-Не розумію, - шоковано, -вибачте, але Ви щось плутаєте, маркізо.

-Не плутаю, -посміхається, -давай розкажу тобі все як є. Ти була замала і багато чого не знаєш.

Вона встала і знову підійшла до вікна. Видно було що вона нервується. Повернулася і знов сіла.

-Твій батько був найбагатшою людиною королівства, -киваю, бо знаю, що так і було, -а ти самою бажаною нареченою. До твого батька багато хто звертався, він не поспішав і нікому не обіцяв нічого. Мій чоловік мав спільні справи із графом. Ти знаєш, як твій тато отримав титул?

-Король подарував.

-А за що? -Знизую плечима.

-Твій дід був дуже діловою людиною. Кажуть, що все завдяки його жорсткості та безпринципності. Я його особисто не знала, тому не буду стверджувати. Як він нажив свій капітал не знаю, але говорили різне. Батько твій був єдиним сином і отримав все у спадок, ще й дуже вдало все вклав. На землях, які він придбав почали видобувати золото і магалік, до того ж самий чистий, з величезною магічною силою. При прийнятті престолу наш король опинився в дуже складній ситуації -- казна була пуста. Взагалі пуста. Покійний король розтратив все. Як він жив і на що тратив, ти й сама напевно знаєш. -Киваю. -Отже, молодий король бере позику у твого батька. Дуже і дуже велику суму. Вони домовляються, що це податок, який твій батько платив би протягом 50 років. А за допомогу йому було даровано титул графа з правом наслідування. Бо не гоже бути таким непристойно заможним і без титулу. А також для укріплення графського роду йому була засватана графиня Уклінська, яка була бідною сиротою. Вона повинна була відправитись до монастиря, щоб служити сестрою милосердя, оскільки мала цілительський дар. Як пізніше виявилось, надзвичайно сильний.

-Мама вигоріла, -нагадала я маркізі.

-О, так! Це ще одна таємниця твоєї та королівської сім'ї. -Неочікувано, але мовчу і чекаю продовження. -Графиня була дуже молодою, набагато молодшою за твого батька і дуже гарною. Дивуюсь навіть, чому її ніхто не засватав раніше. Таку красуню і без приданого б забрали. Але так, мабуть, треба було. Твій батько її не любив, не дивись так на мене, так казали. Але балував і все дозволяв. Він її вчитись заставив, бо вона була магічно неосвідчена. А от як ти з’явилась, то графа стало не впізнати. Він як з ціпи зірвався, охорона була така, що до графині з тобою не можна було і підійти. Ніяких візитів і ніяких дарунків. Дуже боявся, що тебе вкрадуть.

Мені так болісно защемило серце. Мій дорогенький татусь. Як він мене любив. Сльози самі покотилися по щоках. Маркіза дала хустинку.

-У короля є племінник, -киваю, -він наступний на престол, бо у нашого короля лише доньки. І відносини між королем і його племінником дуже натягнуті. Не просто так його називають опальним герцогом. Король постійно його наказує. Герцог - маг. І був час, коли молодий ще герцог вмирав. Він попав у страшну халепу. Чи то була практика в Академії, чи так десь знайшов неприємності. Але він стикнувся зі зграєю песиголовців.

Я аж рукою прикрила рот, щоб не скрикнути. Зустріти одного песиголовця, або в народі їх ще називають сироїдами, це халепа. А якщо їх зграя, то можу собі уявити, через що пройшов молодий маг. Дивно, що він взагалі вижив, а могли навіть кісточок не знайти. Це велетні, чимось схожі на ведмедів чи собак і на людей. Дуже жорстокі. Вони пили кров і живцем поїдали свою здобич. Дуже швидкі та дуже сильні.

-Як він вижив? -Бо я не уявляла, як можна від них врятуватися.

-Твоя мама, Ліка. Зі своїм неймовірним даром. Герцог був понівечений і вже дивився смерті в очі. Надії на те, що він буде жити не було. Графиня віддала усю свою силу, щоб він жив. Так вона і вигоріла. Тому і не залишилось у неї сили, щоб жити самій.

Я уже ридала вголос, хлюпаючи носом. Маркіза налила мені води й зачекала, поки я заспокоюся.

-Поясніть мені, як так могло статися, що моя сім’я попала у немилість до короля? Адже король усім завдячує моїй сім'ї.

-Король хотів віддячити твоїй сім'ї. Він чомусь вирішив, що найкраща вдячність - породичатися. Він хотів, щоб батько віддав тебе герцогові.

-Що? Але ж я була дитиною.

-Як тільки тобі виповнилось би дванадцять років - провели б заручини, а з шістнадцяти вас би одружили. Увесь час від заручення ти б жила під наглядом матрон у королівському замку і вчилася бути достойною. Твій батько був категорично проти. Він був дуже прив'язаний до тебе. Навіть брав з собою у справах. Ти постійно була під наглядом. Колись він сказав моєму чоловікові, що ніколи не віддасть тебе заміж за настільки тебе старшого ще й понівеченого, спотвореного. Ти красуня, розумниця, ще й спадкоємиця величезного статку і сама зробиш достойний вибір. Тоді вони домовилися, що будуть зближати тебе і Маркуса, щоб у свій час об’єднати наші сім’ї. Але граф відразу сказав, що ніколи не буде примушувати тебе. Боже, дівчинко моя, вибач я тебе так засмутила,- коли я знову почала ридати, -але ти повинна знати правду. Можливо твій батько і не любив твою маму, але ти для нього була усім світом. Король запропонував іще раз, коли в тобі прокинулась магія. Навіть дозволив тобі здобути магічну освіту, але батько знову відмовив і дуже категорично, при свідках. Король не пробачив. Після смерті твого батька, яка якось раптово трапилась, хоч і був він не молодим. Усе майно твого батька відійшло короні за ухилення від податків.