Про вади, випадковості і помилки

В Крайдуб заїхали вже ввечері. Акс відразу направився до заїзжого двору. Я вирішила з ним. Зупинюсь, переночую нормально, а завтра зранку поїду до магістра. Не на ніч же з'являтися.

Нам і кімнати знайшлися. Причому Аксу господар аж у рота заглядав, відразу до кімнати й вечерю запропонував. Акс запропонував повечеряти разом, я не стала відмовлятися. Мені ж якусь конуру запропонували. Я й тому була рада. Головне, щоб баддю поставили помитися. І ліжко без клопів. Господар запевнив, що помиюсь і клопів не буде. На тому і зговорилися.

Чого господар лебезив перед Аксом дізналася згодом. Уся річ у тому, що він вже зупинявся тут. І спускав усі свої гроші. Чаклун пив. Пив дуже багато, грав на гроші й пригощав своїх нових знайомих. Хватав дівчат подавальниць за сідниці та сував їм гроші. Ті не відмовлялись, крутили задом і хіхікали. Я не змогла на це неподобство більше дивитися і пішла до своєї конури.

На мене чекала баддя, вода вже почала студитися, тому я невідкладаючи швидко залізла митися. Лягла і розслабилась. Спочатку обмізкувала усе, що зі мною трапилося, сама себе посварила, потім пожаліла. І сама не помітила як задрімала. Прокинулась цокотячи зубами. Вилізла швидше і почала витиратися. Почула в коридорі голоси. Чоловічий і жіночий. Вони сварилися. Жінка писклявим невдоволеним голосом щось заперечувала чоловікові. Я вже натягнула нічну сорочку і вже збиралася лягати спати, як почула голос Акса. Це точно був він. Що казав, не зрозуміло. А от жінка йому відмовляла.

-В мене є краща пропозиція. Отой красень, що з тобою пив, око на мене поклав. А ти … ну сам розумієш. -Пропищала істерично.

Я почула як її кроки віддаляються. І тут стіна задрижала. Акс вдарив по ній, а потім і він пішов геть.
Я завмерла. Було не зручно, що я стала свідком такої сцени. Та я можу удати, що нічого не бачила. 

Здавалося б чого ото не спати. День був важкий, день перед цим ще важчий. Лягай та й спи. А ні. Ці думки як таргани, хочеш і не позбавишся. Вже передумала усе, що можна було передумати, згадала усе, що можна було згадати. Уявила навіть, як вже почну вчитися і підніму ступінь. А сон все не йшов.

-Замазали іроди стіну і підлогу. Це що кров? От окаянні! А я що тут наймалася? Таки наймалася. -Почула я через стіну, як дівка невдоволено бубніла.

Я не зрозуміла, яка кров? Це що Акс поранився? Багато крові, що вона так галасує? Стало цікаво. Виглянула в коридор. З запізненням прийшла думка, що й справді дурепа, нічому не навчить мене життя. Вже ж так попадалася розбійникам. Але слава Богові, в коридорі просто дівчина терла стіну. Стіна була не так щоб у крові, а от підлога так. Чомусь здалося, що Аксу терміново потрібна допомога. Він, мабуть, руку зламав. Я ж володію магією життя, а він ні. Я швиденько одягнулася і пішла до нього.

-Йдіть геть!- Гримнули на мій стукіт у двері.

Але я вперта. Відчинила двері й увійшла. У кімнаті було темно, тільки через вікно потрапляла крихта місячного світла. Акс сидів за столом і глушив оковиту. Навіть не заїдаючи.

-Чого приперлася? Знущатися? Посміятися з мене потворного? -Він піднявся, стрімко підійшов до мене. Схопив за плечі й почав мене трусити.

-Я не чую відповіді!
-Ні, -розгубилася.
-Що ні? -І не перестає трусити.
-Не насміхатися прийшла.
-А що, приголубити?

І не встигла нічого відповісти, як Акс притиснув до себе і почав цілувати. Я вперлася йому руками у груди та намагалася відштовхнути. Марно. Дуже міцно тримав. А потім мене накрило його відчаєм і болем.. І нехай від нього разило алкоголем, та поцілунок не був мені противний, скоріш навпаки. Сама від себе не чекала, та я почала відповідати на поцілунок. Його руки швидко залишили мене без одягу і пестили моє тіло, а я плавилася від відчуттів і не зупиняла. 

Ставати жінкою було боляче. Схлинула з мене пристрасть. Він на хвилинку зупинився і прошепотів.

-Чого не сказала? Нічого... не турбуйся, я гарно заплачу за твою невинність. Буде завидним приданим. 

А я заніміла від сорому. Я раптово зрозуміла, яку дурість зробила. Та дороги назад не було.
 

Акс спав. Спав як мертвий, як може спати п’яна людина. Я встала, одягнулася. Я була зла. На нього, на себе. А чого я чекала? Благородства? Я сама прийшла до п’яного, несамовитого чоловіка. Дорослого чоловіка, якому потрібна була жінка на ніч. Він її знайшов. Я йому дозволила це зробити. Не так я уявляла, свій перший раз і першого свого чоловіка. Не знаю, як я буду дивитися йому в очі. Можливо, він і не розумів, хто з ним поруч. Та і яке це має значення для мене? Я підійшла ближче до чаклуна і присіла поряд. Не буду тримати на нього образу, немає за що. Сама винна. Поклала свою руку поверх його розбитої долоні й здивувалася, що він не відчував, що поламав пальці. Я не вмію лікувати, але дуже хотілося допомогти. Вклала усе своє бажання, згадала все, що розповідали в Академії і чого навчала мене Євдокія. І відчула, що кості зростаються, шкіра регенерує. Справилася.

Вже без сил повернулася до себе. Обмилася у холодній воді, зібрала речі та покинула заїзжий двір.