Ліка. Чародійка четвертого ступеня

Отто

Столиця нас зустріла гомоном, метушнею, товкотнечею. Акс попрощався і поїхав у своїх справах. Я ж відправилася до постоялого двору. Хотілося відразу до Отто, однак я розуміла, що виглядаю зовсім не як леді й перед такою довгоочікуваною зустріччю, потрібно привести себе у порядок.

Вчора вранці я отримала від Отто вісника. Він у столиці. Є деякі здвиження по справі. Зараз треба доповісти про результати і вирішити, як бути далі. Я так за ним сумувала і зраділа можливості зустрітися, що не роздумуючи відправилася до столиці. Важливих справ в мене не було. Отже, після усіх подій, я просто хотіла насолодитися часом проведеним з дорогою для мене людиною.

Отто відразу зрозумів, що щось відбулося за час нашого розлучення. Його магія давила на мене і я, маючи ще не повний резерв, не могла захищатися. Магістр магії смерті сердився на мене і дивувався, як в мене так виходить кожного разу опинятися у гущі подій. Від його злості, темні еманації виривались. Він намагався стримуватися.

-З тобою дуже важко, Ліко, -зітхнув він, - невже так важко посидіти на місці й нікуди не влізти? Я повинен на роботі зосередитися. А замість цього переживаю чи все з тобою добре.
-Отто не треба. Ти переживаєш, а я? Про мене ти думав? Можливо і я переживаю? Мені важко всидіти на місці, коли я не розумію де ти і як. І я не навмисно шукала собі пригоди.
-Маленька моя, -Отто цілував мої долоні,- я не міг тобі повідомити. Міг зірвати усю справу.
-Не будемо сперечатися,- запропонувала я, - розкажи, будь ласка, усе, що я пропустила. Що тітка розказала, що пан Бурсик повідомив? Що вдалося вияснити?
-Ліко, тут і розповідати нема чого. Тітка нічого нового не розповіла, її відправили на суд. Пан Бурсик мертвий.
-Відьмак?
-Ні, його просто вбили. Можливо на замовлення відьмака. У його будинку виявили залишкові сліди порталу. Ми пішли по сліду, попали у засідку. Майже усі загинули. Не хвилюйся, люба, у мене не дуже серйозні поранення, вже й підлатали мене. Бачиш? -Запевнив мене Отто, коли побачив, що я почала хвилюватися.

Я провела рукою по його плечу хвилюючись. Адже коли чаклун смерті отримує поранення, то тільки темрява лікує його, дуже повільно і тяжко. Не можна діяти магією лікарям. Тільки настої та ліки й не магічно забарвлені.
Я обняла Отто і притулилася до нього, щоб відчути як б’ється його серце. Він притиснув мене міцно, а потім цілував палко і нестримано, гаряче. Обнімав і шепотів про свою любов.
Мені стало соромно, бо я згадала іншого, який обіймав мене не так давно.

Після усіх подій і переживань, дуже хотілося відпочити й змити з себе увесь бруд і очистити душу. Річка, біля якої ми з Аксом зупинилися, була чиста, прозора і манила до себе надзвичайно сильно. Проте вже не літо і температура води не сприяла до прийняття водних процедур. Та так хотілося освіжитися, що я все одно вирішила обмитися. Акс залишився розкладати багаття й охороняти коней. Домовилися, що до річки йдемо по черзі.

Спочатку здавалося, що від води зупиниться серце, такою холодною вона була. Тому я не зволікаючи, занурилася і почала швидко обмиватися. Ззаду мене обняли гарячі руки. Я не встигла і злякатися, як вони почали мене пестити. Мою шию і плечі цілували з жаром і пристрастю. Мені вже не було холодно, я горіла. І моє тіло потребувало продовження. А голова вимагала зупинитися і не робити дурниць.
Акс зупинився, як тільки я попросила. Хоча підозрюю, що моє заперечення було більше схоже на благання продовжити. Нічого не сказавши, Акс пірнув і поплив від мене. Без нього стало холодно. Я обняла себе і дивилася йому у слід. Потім вийшла на берег, дістала чистий одяг, переодягнулася і пішла обсихати та грітися біла розпаленого вже вогнища.

Ми не обговорювали те, що сталося і просто удали, що нічого не відбулося. І зараз мені було дуже не зручно перед Отто. Я відчувала якийсь розпач і сором. І хоча я зупинила Акса і розповіла йому про свого нареченого, відчувала себе винною.

-Отто, розкажи про себе, про своє дитинство, про батьків. Я про тебе майже нічого не знаю.- Попросила я, щоб відірватися від своїх важких думок.
-В нас багато спільного, моя кохана. Мої предки теж попали в немилість короля, правда не Якова, а його батька. Наш рід позбавили титулу. Туму зростав я у бідності та злиднях. Батька я майже не бачив. Він займався контрабандою, щоб забезпечити нас. Мая мати наклала на себе руки. Я не знаю причин і, мабуть, вже і не дізнаюся. -На його обличчі була біль і скорбота. Погладила його по щоці, щоб стерти печать.
- Не турбуйся, я вже все це пережив. Раніше я навіть ненавидів її, мені здавалося, що вона зрадила мене і покинула одного, саме тоді в мені прокинулась магія. Запізно. Мені було майже одинадцять. Вона була такою сильною, що ледь не збожеволів. Мене відправили до Академії раніше і я був наймолодшим студентом. Мене намагалися цькувати, довелося відстоювати свою честь, -гірко посміхнувся, - закінчив Академію з першим ступенем. Потім став магістром. Пропонували далі. Та я не хочу. Можливо, коли буду дідом, я стану професором, а зараз я ще рвуся у бій. І я усього добився сам. Я доволі забезпечений чоловік і моя сім’я ні в чому не буде знати потреби. Я все зроблю, щоб ти була щасливою.
-А батько, він живий?- запитала обнімаючи Отто.
-Живий. Та про нього ми не будемо згадувати. Прийде час, я вас познайомлю.

Три щасливих дні разом з Отто, а потім моя радість була знищена. Мені прийшло запрошення на бал, до дня прийняття трону нашим королем. Я не чекала, що отримаю запрошення і навіть не мала жодного бажання знову з’являтися в цій клоаці. Та такі запрошення не можна ігнорувати. Добре, що в мене був час підготуватися.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше