***

Дівчина прокинулася від  жазу, вся в холодному поту. " знову "

• - Бі, що таке? - запитав її Мелуман.
• - Знову цей сон - Ебіна заплакала.
• До неї спустився брат, і обійняв її.
• - А якщо він до мене ще прийде?  Мені  знову ввижаєтся той день.
• Той день- це день коли Ебіну з Норою покинув її чоловік. Це найстрашніший день її життя.
• - Заспокойся люба. Піди прийми  ххолодний душ, і тобі буде краще. Я не можу бачити як ти плачеш.
• - Я тобі не подобаюсь? - з слозами вона запитала.
• - Ні, ти що?! - він її прижав  до себе.- Ти найгарніша дівчинка для мене, в усьому світі. - Він підняв іі лице до себе. - Запам'ятай це для себе. - Її лице при лунному сяяві, казалося таким блідим, а її тіло таким легким і тендітним. Її лицю не пасували шрами, які залишилися після останнього її бою з ним. Страшні шрами покривали усе її тіло, а пальці на кінцях дому чорні.  Пройшло вже майже 3 місяці,  а досі мабуть болять.
• Мелуман відвів її до ванної , і там залишив, коли йшов увімкнув їй світло. Ебіна жила в Мелумана, пока в її будинку робили ремонт. Нора не любила його, тому залишилася в будинку її команди.
• Ебіна стояла біля дзеркала. На її довге блакитна волосся, знову крапала кров.
• - Дідько!
• - Щось трапилось? Тобі погано? - почався голос її брата.
• - Усе гаразд. В Ебіни заболіла голова.
• - Добре, якщо щось буде треба, поклич.
• - Домовились.
• Ебіна почала роздягатися. Її волосся легко спадати на підлогу, і там лягало. Вона набрала воду, і подивилися на екран її телефону.
• - 4:50, чому так темно ?  О, два пропущених від Нори, три години тому.
• Ебіна на хвилину сильно зажмурила очі, і сжалася в клубочок. Їй стало погано.
• - Ебіна-а-а-а. - Дивний голос її налякав.
• - Х-хто тут? - Вона піднялася.
• - Де наша Нора-а-а?
• - Т-Тоні? Що тобі треба?! - Вона закрила вуха руками, зажмурилася,  і сіла в воду. - Ти від нас пішов! Кинув мене! Кинув нас.
• - Ти колись дізнаєшся що тоді сталося...  Будь ласка, іди до мене, моя кохана дівчинка. 
• Ебіна побачила перед собою, темну фігуру. Вона віддалено нагадувала Тоні. 
• - Цей запах - Ебіна була як в тумані. Вона не може нічого з собою зробити. Вона дуже хотіла зустріти цей рідний, коханий запах... хоча б один разочок побачити його... 
• Вона впала в його обійми.
• - Моя люба.... Як я за тобою сумую. - Він її притиснув до себе. Він відчув те тепло, яке він більше ніколи не від кого не відчував.
• - Чому ти пішов від нас? - тихо запитала вона, радіючи цій хвилині.
• - Я вас захищав. Я сподівався вас урятувати від нього....
• - Від кого?! 
•  Привид зник. Ебіна залишилася одна в кімнаті. Вона впала.
•  
•  
•  
•  
•  
•  
•