Ліки від кохання

***

Дівчина прокинулася від  жазу, вся в холодному поту. " знову "

  • - Бі, що таке? - запитав її Мелуман.
  • - Знову цей сон - Ебіна заплакала.
  • До неї спустився брат, і обійняв її.
  • - А якщо він до мене ще прийде?  Мені  знову ввижаєтся той день.
  • Той день- це день коли Ебіну з Норою покинув її чоловік. Це найстрашніший день її життя.
  • - Заспокойся люба. Піди прийми  ххолодний душ, і тобі буде краще. Я не можу бачити як ти плачеш.
  • - Я тобі не подобаюсь? - з слозами вона запитала.
  • - Ні, ти що?! - він її прижав  до себе.- Ти найгарніша дівчинка для мене, в усьому світі. - Він підняв іі лице до себе. - Запам'ятай це для себе. - Її лице при лунному сяяві, казалося таким блідим, а її тіло таким легким і тендітним. Її лицю не пасували шрами, які залишилися після останнього її бою з ним. Страшні шрами покривали усе її тіло, а пальці на кінцях дому чорні.  Пройшло вже майже 3 місяці,  а досі мабуть болять.
  • Мелуман відвів її до ванної , і там залишив, коли йшов увімкнув їй світло. Ебіна жила в Мелумана, пока в її будинку робили ремонт. Нора не любила його, тому залишилася в будинку її команди.
  • Ебіна стояла біля дзеркала. На її довге блакитна волосся, знову крапала кров.
  • - Дідько!
  • - Щось трапилось? Тобі погано? - почався голос її брата.
  • - Усе гаразд. В Ебіни заболіла голова.
  • - Добре, якщо щось буде треба, поклич.
  • - Домовились.
  • Ебіна почала роздягатися. Її волосся легко спадати на підлогу, і там лягало. Вона набрала воду, і подивилися на екран її телефону.
  • - 4:50, чому так темно ?  О, два пропущених від Нори, три години тому.
  • Ебіна на хвилину сильно зажмурила очі, і сжалася в клубочок. Їй стало погано.
  • - Ебіна-а-а-а. - Дивний голос її налякав.
  • - Х-хто тут? - Вона піднялася.
  • - Де наша Нора-а-а?
  • - Т-Тоні? Що тобі треба?! - Вона закрила вуха руками, зажмурилася,  і сіла в воду. - Ти від нас пішов! Кинув мене! Кинув нас.
  • - Ти колись дізнаєшся що тоді сталося...  Будь ласка, іди до мене, моя кохана дівчинка. 
  • Ебіна побачила перед собою, темну фігуру. Вона віддалено нагадувала Тоні. 
  • - Цей запах - Ебіна була як в тумані. Вона не може нічого з собою зробити. Вона дуже хотіла зустріти цей рідний, коханий запах... хоча б один разочок побачити його... 
  • Вона впала в його обійми.
  • - Моя люба.... Як я за тобою сумую. - Він її притиснув до себе. Він відчув те тепло, яке він більше ніколи не від кого не відчував.
  • - Чому ти пішов від нас? - тихо запитала вона, радіючи цій хвилині.
  • - Я вас захищав. Я сподівався вас урятувати від нього....
  • - Від кого?! 
  •  Привид зник. Ебіна залишилася одна в кімнаті. Вона впала.
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  



Мио

Відредаговано: 21.09.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись