***

Бі шла майже сама по темній вулиці. Зовсім нікого не було. Це й не дивно, бо в 13 районі, усім треба було бути вдома до 11. Заради їх же безпеки. Люди дуже боялися гулів, тому й виконували усі накази, стосовно безпеки. Іноді було чутно трохи Мі. На зустріч Бі, йшов дивний чоловік, весь в чорному, тільки білий піджак.

Всього одна мить, і він схопив Бі за шию, і вдарив об стінку будинка, біля якого йшла Бі. Вона два рази постукала по стінці. Це був знак для Мі, що вона не кидалася на людину. Він схопив її за горло, і прижав до стіни. З голови Бі почала сочитися кров. Він зламав їй пару ребер, і щелепи.  - Щ-що тобі треба?! - прохрепіла Ебіна. 

• - Мені потрібне тільки твоє тіло! - чоловік почав роздягати Бі. Їй вдалося його відштохнути. Він нахиливголову так, що його обличчя стало чорним, а там виднілися тільки червоні очі.
• - Гуль.  - прошепотіла Ебіна.
• - Я Айзек Фостер.
• - Навіщо представлятися, якщо вбити вирішив?
• - Це... незнаю. Я так хочу.
• - Я працівниця SSG.
• - Ціпа, не мели дурниць. Якщо б т була працівником цих покидьків, то ти б давно вже мене вбила. - Ебіна дуже дивно почала посміхатися. Її волосся почало змінювати свій колір на чорний, як і руки. Її маска впала. На лиця Айзека застиг жах.
• - Хлопче,  ти собі смертельний вирок приніс. Ха-ха. Як це смішно. Якщо скажеш хто тебе замовив, то я тобі подарую життя. - Ебіна розставила ноги в позу для   нападу. Руки опустила нижче і теж розставила. Її очі змінили колір на чорний, з червоною райдужкою. Тріщини з'явилися в неї на лиці. Вона вже приготувалася вбити хлопця кагуне. Була готова, до раптового нападу, швидкого й влучного, як стріла.
• По лицю хлопця розплилася  усмішка.
• - Тебе твоя мати, хоче побачити. - тут Бі як роком пронзило. В цей момент напав Айзек. Він швиранув її на проїжджу частину. Там машин і нікого не було.
• - Як підло, Айзек. - стираючи кров з лиця сказала Бі. Вона встала, і протянула руку Айзеку.
• - Я граю, тільки по своїм правилам. - із за її спини, миттю вислизнув кагуне скорпіона. Він пронзив тіло Айзека, і паралізував. Ебіна підійшла до нього. Він лежав. Не міг нічим поворохнути. Він тільки міг говорити. Вона поставила ногу, на його груди, давлячи усе сильніше і сильніше .
• - То й що котику, розповіси? Відповідь тільки на одне питання.
• - Щ-що? - Він ледве дихав. Вона так тиснула на його груди, що було чутно хруст кісток. У той час, її рани загоїлися. Усі. І ті шрами, що залишив Мелуман.
• - Де моя матусенька. Я так без неї сумувала. - вона зробила сумний вигляд.
• - в - в нього хруснули ребра. - в 20 районі. - Ебіна дуже широко посміхнулася.
• - Дуже дякую,котусику. - вона прибрали ногу з його грудей. Він вдихнув глибоко. Вона підійшла до свого напів розбитого телефону.
• - Вже друга ночі. Котусику, ти мене затримав. - вона почала йти в сторону домівки.
• - Будь ти проклята! - крикнув він ій у слід. Вона зупинилася, і обернулася.
• - До речі, Мі, не вбити, але... щоб власна мати не впізнала. - з кущів виплигнула  лисиця. Вона спочатку вчипилася в його горло, що б криків не було. А потім вже почала різати його тіло.
• Тим часом, Ебіна дивилася на це з посмішкою.
• Пройшло хвилин 20. Айзек припинив рухатись.
• - Усе? Закінчила? - закривавлена лисиць відійшлп від тіла, і йшла в сторону Бі.
• - Моя ти захистниця. - Бі почухала Мі за вухом, і вдягла  маску. Вони пішли додому. За ними йшов кривавий слід.
• Коли вони прийшли до дому, то Мі зразу же пішла до ванни. Вона гарно усе розуміла. Не гірше за людину.
• -О-ой, щось мені погано. - в Ебіна закружляла голова.
• - Мі! Таблетки в шафі в ванній. - Мі знайшла таблетки, й принесла їх хазяйці.
• - Моя ти розумничка. Мені треба трішки відпочити. - Мі допомогла дійти хазяйці до дивану. Вона заснула.
•