Глава 8

 Наталія

  Спочатку я вагалася чи відчиняти двері, але потім все-таки наважилася. Переді мною стояв Ігор, через це я здивувалася, але зустріла його з посмішкою. Очі хлопця одразу подивилися на мій шарф.
- Привіт, можна до тебе зайти? - попросив хлопець.
- Привіт, звісно - відповіла я і відступила, аби Ігор міг зайти.
  Ми пройшли в кімнату і сіли на диван.
- Тобі зробити чаю? - запропонувала я, хлопець кивнув і я пішла на кухню. Зробивши чай, я принесла його хлопцю і він поставив його на стіл, спрямувавши на мене уважно свій погляд.
- Чому ти одягнула цей шарф? - запитав Ігор, я вагалася чи казати йому, але після того, як ми з ним посварилися, я не хотіла аби це знову трапилося, тому зняла шарф, Ігор вжахнувся коли побачив мою щоку.
- Хто це зробив? - серйозно запитав він.
- Мама - мовила я і подивилася Ігорю в очі, він сів ближче до мене і взяв мої руки в свої.
- Нато, якщо все так погано, то ти можеш переїхати на якийсь час до мене - запропонував Ігор, я широко відкривши очі подивилася на нього.
- Ні, дякую, але не потрібно. Все добре - посміхнулася я, але посмішка вийшла невдалою.
- Я бачу, що твоя мама до тебе ставиться дуже не справедливо і тому я хочу тобі допомогти - сказав Ігор, я була дуже йому вдячна, але прийняти таку допомогу не могла.
- Дякую, але я так не можу, що мені скаже мама коли дізнаються, що я переїхала жити до якогось хлопця? Це погана ідея, зараз в мене є вже 50000 грн, але в віторок мені дадуть ще за ту сцену - пояснила я.
- Головне знай, я завжди готовий тобі допомогти - мовив Ігор, я широко йому посміхнулася. Наступного моменту він нахилився дуже близько до мене, так що я змогла відчути його дихання на собі, в животі з'явилися якісь дивні відчуття і почали танцювати метелики, Ігор вже майже накрив мої вуста своїми, як до вітальні забігла мама.
- Що тут відбувається?! - кричала вона, ми з Ігорем одразу відсторонилися одне від одного і встали.
- Мам, це не те що ти подумала - одразу промямлила я.
- Ти тепер тиждень не будеш виходити з будинку, ніяких зйомок і того подібного, а ти, - вона звернулася до Ігоря - Щоб ти більше не підходив до Нати.
- Чому Ви так комондуєте нею? Вона вже повнолітня і може робити, що захоче - заступився за мене Ігор і взяв мене за руку - Я кохаю її, тому Ви мені не завадите.
  Я здивувалася, що Ігор вступився за мене і сказав такі приємно слова, але маму це лише більше розізлило.
- Вимітайтесь обоє звідси! - крикнула вона, я швидко подивилася на Ігоря, він кивнув мені і я швидко зібравши свої речі в кімнаті, побігла з Ігорем геть з цього будинку. 
  Ми спочатку бігли, але потім йшли спокійно, бо вже втомилися, я була дуже вражена до болі від слів мами. Куди мені тепер йти? 
- Ігор, я мабуть все-таки повернуся, мені немає куди йти - сказала я і подивилася на хлопця, він підбадьорливо посміхнувся і взяв мене за руку, від його дотику по тілу пробіглися мурашки.
- Не хвилюйся, ти можеш пожити у мене скільки завгодно, я буду лише радий - мовив Ігор.
- Але як де твої батьки? - перепитала я.
- Вони вже як рік живуть окремо, тому я сам - пояснив хлопець.
- Ну добре, якщо ти справді не проти - сказала я.
- Я тільки за - посміхнувся Ігор і ми пішли до нього. 
  Ми дійшли до дуже великого будинку, потім підійнялися по ліфту на 10 поверх і зайшли одразу ж в першу квартиру навпроти ліфту. Мені було трохи не зручно, але я намагалася не показувати цього Ігорю. Хлопець провів мене на кухню аби я попила чаю, за це час поки ми йшли на кухню, ми пройшли повз вітальні  і коридор, можу сказати, що в нього дуже велика і затишна квартира, в світло-коричневих тонах, в кімнатах не багато меблі, тому вона дуже простора. А кухню була дуже гарна, бо виконана на відміну від інших кімнат у чорно-білому стилі. Мені це дуже подобається.
- В тебе дуже гарна квартира - зізналася я, а хлопець посміхнувся.
- Дякую, ми з батьками довго обирали мені квартиру, але все-таки я хотів саме цю - розповідав Ігор і поставив переді мною чашку з теплим чаєм.
- Дякую - подякувала я і посміхнулася хлопцеві. 
- Слухай, Нато, може ти зателефонуєш татові і запитаєш що тобі робити? Або хоча б попередиш де ти, бо мені здається він буде хвилюватися - запропонував Ігор і надпив чаю.
- Так, добре, але пізніше, бо зараз у мене немає бажання - сказала я.
- І ти мене пробач, якщо що, але мені здається, що твоя мати дуже несправедлива і чинить просто жахливо - визнав Ігор.
- Та нічого, я згодна, мені самій дуже цікаво, що я їй такого зробила. Це не може бути через професію.
- Я згоден, тут щось інше, але що? 
  Ми з Ігорем ще довго порозмовляли на різні теми, а тоді я пішола до вітальні і вирішила подзвонити татові.
- Привіт - привіталася я.
- Привіт, Нато, ти де? Чому тебе немає вдома? - одразу почав розпитувати тато.
- Я у друга, бо мама сильно кричала і вигнала мене з будинку. Та й мені набридло її терпіти - зізналася я.
- Доню, я все розумію, але я хвилююся за тебе. Якщо що ти одразу зателефонуй, і повертайся додому, я чекатиму - казав тато і вимкнув слухавку.
  Я вирішила для себе, що поки у тому будинку буде та жінка, я не повернуся туди. Через неї моє життя зіпсоване! 
- Все добре? - запитав Ігор, я обернулася до нього і посміхнулася, щоб показати, що все нормально.
- Так, дякую за допомогу, я навіть не знаю, що робила б без тебе - зізналася я, Ігор посміхнувся і сів поряд зі мною.
- Може подивимося якийсь фільм? - запропонував він, я кивнула і ми почали обирати фільм.
   Це було не тяжко, бо смаки у нас дуже схожі. Ігор приніс морозиво і ми сіли дивитися фільм. Це був фільм жахів, тому я іноді брала Ігоря за руку, коли мені було страшно. Але це було не так часто, але мені просто подобалося тримати його міцну руку.
- Дуже класний фільм - сказав Ігор, коли він закінчився.
- Згодна - погодилася я і прибрала пакети з морозива.
- Вже пізно, тому ти можеш обрати будь-яку кімнати - мовив Ігор, я вдячливо посміхнулася йому і пішов оглядати.
  Всі кімнати мені дуже припали до душі, але найбільше це кімната, яка була далі від інших немов ховалася і не хотіла показуватися, вона була дуже гарною.
- Ось ця - вигукнула я, Ігор підійшов до мене і опустив очі.
- Ця кімната була колись моєї сестри - мовив він.
- А де вона зараз? - поцікавилася я і наступного моменту пожалкувала про це.
- Вона померла пів року тому - прошепотів Ігор.
- Вибач, мені так шкода - одразу сказала я і щоб підбадьорити хлопця, обійняла його, він спочатку не відповідав взаємністю, але потім міцно обійняв мене.
- Дякую, що ти зі мною - мовив Ігор, я посміхнулася.
- Це тобі дякую - відповіла я.
   Ось так ми трохи постояли, але потім я переодягнулася в той одяг, який встигла забрати з будинку і лягла спати. Ігор пішов в свою кімнату, яка знаходилася за стіною. 
  Всю ніч я думала про те, як вчинила моя мама і Ігор. Я ніколи не могла подумати, що моя рідна мати вижине мене з будинку, а однокласник допоможе мені. Ніколи б не подумала, що буду спати в квартирі Ігоря. Він раніше був таким поганим хлопцем, а зараз став такий хороший і мені він почав справді подобатися. І те, що він сказав моїй мамі - це правда? Він справді ще й досі любить мене? Бо я до нього ставилася дуже не справедливо.
  Зранку я прокинулася доволі пізно о 10 годині. Вставши, я швидко переодягнулася і заплела тугий хвіст, пішла в ванну. Там я привела своє обличчя до більш-менш хорошого вигляду, якщо подивитися на мою щоку, то вже майже не помітно те, що зробила моя мама. Потім я пішла на кухню. Перед цим я заглянула в кімнату Ігоря, він ще спав, тому я захотіла зробити йому приємно і приготувати сніданок. У холодильнику було багато продуктів, тому я точно зможу що небудь приготувати. Довго думаючи, що зробити, я зупинилася на оладках, обожнюю їх, сподіваюся Ігор теж. 
  Поки я готувала, не помітила, як Ігор стояв і спостерігав за мною. Я помітила його, лише тоді коли почала розставляти тарілки на стіл.
- Ігор? Чому ти не попередив, що вже прокинувся? - запитала я.
- Мені подобається спостерігати, як ти готуєш - відповів Ігор - М-м-м, як смачно пахне.
- Я приготувала оладки, сподіваюся ти їх любиш.
- Я їх не люблю, а обожнюю - сказав Ігор і «налетів» на сніданок.
  Я спостерігала як він їсть і посміхалася. Пощастить, тій дівчині яка буде парою для Ігоря. Цікаво, в нього є дівчина? А раптом так? Ні, та ну. 
- Нато, над чим ти задумалася? - почула я голос Ігоря.
- Та так, а в тебе є дівчина? - поцікавився я, Ігор лише засміявся і взяв мене за руку.
- Немає, мені ніхто окрім тебе не потрібен - раптом сказав Ігор і наблизився дуже близько до мене. 
   Серце почала стукотіти, як шалене. В животі знову з'явилося те дивне відчуття, а ноги почали підкошуватися, але Ігор поклав одну руку мені на талію, а іншою взяв мою руку і накрив мої вуста своїми. Метелики затанцювали повільний танець. Ігор цілував дуже ніжно і повільно, від чого я божеволіла. Коли нам забракло повітря ми відсторонилися один від одного і дивилися в очі.
- Нато, я люблю тебе - сказав Ігор.
- Я...також - відповіла я, Ігор широко посміхнувся і підійнявши мене на руку, почав крутити в повітрі, я сміялася і просила поставити мене на місце.
- Ігор! Що ти робиш? - кричала я і широко посміхалася.
- Я найщасливіший на всій Землі! - кричав у відповідь Ігор, коли він все-таки опустив мене, продовжував тримати і посміхатися.
  Цілий день ми провели разом, то просто гуляли по місту і розмовляли, то сиділи в кав'ярні. Тепер я точно розумію, що Ігор став найважливішим для мене. Я дуже рада, що змогла побачити в ньому такого хорошого хлопця...