Глава 9

Наталія

- Нато, ти будеш моєю дівчиною? - запитав Ігор, коли ми разом з ним сиділи в одній з кав'ярень.
- Так - відповіла я.
 Ігор підійшов і поцілував мене, нам було все одно на думку інших, тому ми заплатили за рахунок і побігли на вулицю. 
- Ходімо я покажу тобі одне дуже цікаве місце - загадково сказав Ігор і повів мене кудись.
 Ми йшли довго, а коли дійшли, то це був високий пагорб з краєвидом на місто. Воно захоплювало, тому я сіла на травичку і вдивилася у краєвид.
- Нато, знай, що я готовий кричати на весь світ, що люблю тебе - сказав Ігор і взяв мене за руку, сівши поряд.
- Справді? - перепитала я, Ігор загадково посміхнувся, встав.
- Я ЛЮБЛЮ ТЕБЕ, НАТО - крикнув Ігор і подивися на мене, від його вчинку я широко посміхнулася і поцілувала його зі всією любов'ю.
- І я тебе люблю - відповіла я.
 Ми з ним ще довго сиділи і просто дивилися вдалечінь та розмовляли. Ігор став мені таким рідним, про якого я лише могла мріяти. 
 Наступного ранку, ми швидко збиралися, бо сьогодні до школи. Так не хочеться, але потрібно. Вчора я всі речі, які мені потрібно забрала з будинку батьків і перевезла до Ігоря. Тому в мене є все, що потрібно. Поки Ігор збирався, я швидко одягнула чорну спідницю до колін, білу блузку і чорні не високі підбори. 
- Нато, тобі так пасують спідниці! - похвалив Ігор і почав розглядати мене, я лише сором'язливо відвела погляд.
- Дякую - мовила я і поцілувала Ігоря в щічку.
- Та ну, чому не в губи? - ображено запитав Ігор
- Бо ми не встигнемо, у нас до першого уроку залишилися 20 хвилин! - відповіла я.
Коли ми нарешті були готові, вийшли з квартири. На дворі хоч і було тепло, але небо затягнули похмурі хмари. Я сподіваюся, що хоч дощу не буде? В класі всі одразу почали перешіптуватися, коло ми з Ігорем зайшли тримаючись за руки. Ми сіли разом. Але тут до нас підійшов Михайло.
- Я не зрозумів, що це означає? - обурився він, я лише закотила на це очі.
- Ми з Ігорем пара - відповіла я і посміхнулася Ігорю.
- З яких це пір? - запитав Міша.
- З не давніх, а тобі взагалі яка різниця? Ти йшов кудись, от і йди! - сказав Ігор.
- Я вам ще влаштую - пригрозив Міша і пішов. Мене насторожили його слова, але я намагалася не звертати на них увагу.
- Він серйозно? - вирішила перепитати я в Ігоря.
- Та ні - відмахнувся він і тоді до класу зайшла вчителька, ми почали її слухати.
 День пройшов дуже швидко і весело. Зараз я йду до Ігоря додому сама, бо хлопець має сьогодні додаткові заняття з футболу. Ігор дуже любить цей вид спорту і часто навіть приймає участь у змаганнях. 
- Куди ти йдеш? Твій будинок у іншій стороні - почула я позаду голос Михайла, але не обернулася.
- Куди потрібно, туди й іду - огризнулася я.
- Чому ти так погано до мене ставишся? - ображено запитав хлопець і йшов поряд зі мною, хоча я добре знала, що його будинок знаходиться у іншій стороні.
- Бо ти точно щось задумав, чому весь час крутишся біля мене і Ігоря? Що означають ті твої слова, "я вам ще влаштую"? - одразу почала розпитувати я.
- Ігор колись був мій найкращий друг, - почав розповідати Міша - я розповів йому, що ти мені дуже подобаєшся, Ігор сказав, що добре і типу ти йому не потрібна, але це було давно, а ось в цьому році я бачу, як він постійно біля тебе і мені стає через це боляче. Я йому довірився, розповів про свої почуття, а він так вчинив зі мною. Звісно, я розумію, що він також закохався, але мені дуже боляче дивитися на вас. Тому я весь час біля вас був, аби запобігти, тому що ви стали парою, але схоже кохання сильніше.
- Міша, мені так шкода! Я вважала, що ти поганий, бо Ігор раніше знущався з мене, але не торкався, або якщо таке й було то не сильно, а ти тоді ледь не зґвалтував мене, тому я тебе зненавиділа, але зараз мені справді шкода. Вибач, але я кохаю Ігоря - пояснила я і сумно подивилася на хлопця. 
- Тобі не потрібно вибачатися, я все розумію, але можна ми будемо друзями? - попросив Михайло, я кивнула і посміхнулася йому.
- Звісно!
- Нато, і все-таки чому ти не йдеш додому? - поцікавився Міша, я важко видихнула і опустила очі. 
- Бо моя мама вигнала мене з будинку, а Ігор запропонував пожити в нього - пояснила я.
- Жах! Твоя мати дуже не справедливо - зауважив хлопець.
- Так, мені навіть трішки не по собі, через те, що вона досі не явилася - зізналася я. 
- Можливо це й на краще - сказав Міша - пробач, але мені потрібно йти.
- Так, звісно - мовила я, хлопець обійняв мене і пішов.
 Дійшовши до будинку, я зайшла в квартиру Ігоря. Чесно кажучи, мені ще не звично, але тут так гарно! Поки хлопця немає, я вирішила приготувати вечерю. Він прийде з занятть і буде голодний, тому вечеря не завадить. Але що саме? Хм...мабуть пасту, курку запекти і салатик. Думаю добре, якщо звісно я це приготую. Вдома я раніше часто готувала, але цей рік зовсім трохи. 
 Вечеря вийшла дуже смачною, але поки Ігор не прийшов я лише спробувала аби знати чи це взагалі можна їсти. Де ж він ходить? Вже як пів години тому закінчився його футбол. Аж раптом в квартиру подзвонили, я одразу ж побігла відчиняти. Мені чекала несподіванка, бо Ігор прийшов не з пустими руками, а з квітами і цукерками.
- Привіт - привіталася я і поцілувала хлопця.
- Привіт, це тобі - сказав Ігор і дві мені ці подаруночки.
- Дякую, але не варто було - сором'язливо відповіла я - мий руки і ходімо вечеряти.
- Ого, не думав, що ти приготуєш мені вечерю, але я радий - зізнався Ігор.
 Поки хлопець мив купи, я швидко поставила квіти в вазу і розставила тарілку. Ігор підкрався до мене ззаду і обійняв за талію, поклавши свою голову мені на плечі. 
- Може я краще тебе скуштую, думаю ти смачніше - сказав Ігор, а я ігриво посміхалася.
- Це звісно також хороший варіант, але сьогодні у нас вечеря їжею - відповіла я, Ігор ображено подивився на мене, але коли я поцілувала його, розплився в посмішці - все ходімо.
 Ми сіли за стіл і почали їсти, Ігор вже декілька разів похвалив мене і сказав, що хотів би мати таку дружину, як я, мені було приємно це чути. 
 Після вечері, хлопець допоміг мені прибрати зі столу і ми разом сіли робити уроки. Так ліньки, але потрібно, бо більш всього, що мене будуть запитувати, тому що вже давно не питали. Ігор дуже не хотів робити, але я вмовила його.
- Нато, я все - радісно сказав Ігор, коли закінчив.
- Я теж, нарешті - мовила я і "впала" на ліжко, хлопець поряд зі мною.
- Який ж я радий, що ти зі мною.
- Я теж дуже рада - відповіла я і подивилася в неймовірні Ігореві очі.
- Слухай, скоро у мого друга день народження і він влаштовує вечірку, ти не проти піти на неї зі мною? - запропонував Ігор. Чом би й ні?
- Добре, а коли саме? - поцікавилася я.
- У понеділок об 16 
- Добре.
  Наступного дня я почала збиратися на зйомки, сьогодні у мене самі незвичайні зйомки. Тому що буде сцена де я з Олександром нібито будемо спати. Ігор цілий день діставав мене, щоб я так не захопилася чи щось таке. Це мене почало бісити, але водночас я розуміла, що він переживає і ревнує. Одягнула я звичайний одяг і вже хотіла йти, як Ігор зупинив мене.
- Що таке? - здивовано запитала я.
 Ігор пристрасно поцілував мене, а коли відсторонився промовив:
- Я люблю тебе, знай це - на його слова я лише посміхнулася і обійняла хлопця.
- Не хвилюйся - прошепотіла я і швидко поцілувавши Ігоря, пішла на студію.
 На дворі був дощ, але я взяла парасольку. Краплинки стікали по парасольці донизу, погода була явно не дуже, але нічого не залишалося робити, як іти далі. 
 Зайшовши на студію я врізалася в щось велике, але цей хтось міцно схопив і втримав мене аби я не впала. Підійнявши очі, я зрозуміла, що це був Олександр, який побачивши мене, почав шкіритися.
- О, Нато, я дуже радий, що ти прийшла - промовив він, а я лише закотила очі.
- Дай пройти! - грубо попросила я, але Сашко навіть не збирався мене відпускати.
- Чому ти так поспішаєш? Ще встигнеш! До зйомок ще півтори години.
- Вибач, але  я ще маю одягнутися, макіяж і зачіску зробити - обурилася я і намагалася вилізти з міцної хватки хлопця, це погано пні вдавалося, але Сашко все-таки відпустив мене і я побігла в гардеробну. 
 Там на мене чекала Віка, яка показала мені два наряди на вибір. Один був дуже розкутий, а інший скромний, але неймовірно гарний. Я обрала другий і не пожалкувала, бо на мені він виглядав дуже гарно. Віка зробила мені доволі яскравий макіяж і підкрутила волосся.
- Віко, дякую тобі велике - сказала я і зібравшись з силами, вийшла на знімальний майданчик.
 Там на мене вже всі чекали, і коли я зайшла всі дивилися на мене, а Олександр навіть не соромлячись закусив нижню губу, на це я лише закотила очі і підійшла до режисера, який стояв поряд із ним.
- Отже, Нато, я радий, що ця сцена буде, бо завдяки ній фільм буде ще більш класний і його зможуть дивитися не лише підлітки - сказав режисер і почав пояснювати нам план дій. Все було легко і просто, але всеодно розуміння того, що я буду зніматися в такій сцені, пені не дуже подобалося. 
Коли режисер закінчив пояснювання ми підійшли до майданчика. Там стояло велике ліжко, яке було якраз для нас, але зараз ми пройшли на кухню, до за сценарієм у нас із Сашком романтична вечеря, яка переросте в дещо більше. 
 Все йшло чудово, а ось і настав той момент. Олександр спочатку почав мене просто дуже пристрасно цілувати, але всередині не було тих відчуттів і метеликів, які були коли мене цілував Ігор. Потім ми пішли в спальні не припиняючи цілуватися, Олександр "закинув" мене на ліжко і почав змінити з себе одяг, а тоді й з мене. Паралельно цілуючи кожен міліметр мого тіла, коли на мені залишилася лише білизна, я помітила як очі хлопця спалахнули і він продовжував спускатися все нижче. Я вигиналася і стогнала, не знаю, що мені дуже коли Ігор подивиться цей фільм, але поки я роблю те, що потрібно.
- Стоп! Знято! Молодці! - крикнув режисер і ми зупинилися. Я швидко одягнула на себе одяг і вже збиралася йти до режисера, як мене зупинив Сашко, взявши за руку.
- Ти неймовірна - промовив він хриплим голосом, це мав би бути комплімент, але я б хотіла аби мені це казав Ігор.
- Дякую - коротко подякувала я і пішла до режисера, який якраз чекав на нас. 
- У вас усе чудово вийшло, отже, ось це тобі - він простягнув Саші конверт, вочевидь з грошима - а це тобі - наступний конверт був для мене і я взяла його.
 Коли я вже переодягнулася у свій одяг, відчула сильно втому ці зйомки дуже виснажують. Аж раптом коли я вийшла на двір, мене чекала несподіванка, на мене чекала...