Ліки від нещастя - це кохання

Глава 11

 Наталія

- Отже, ти повинна зробити вигляд, ніби ти моя дівчина перед моєю подругою, яка всім каже, що я її хлопець.
- Ем...будь ласка, поясни детальніше - попросила я, бо взагалі нічого не розумію. 

 Та й мене дивує чому взагалі так просто? Чому? Мені завжди здавалося, що такі «маньяки» ставлять жорсткіші пропозиції.


- Завтра ми йдемо разом до мого університету, там буде вечірка, де ти будеш у ролі моєї дівчини. Потрібно буде мене цілувати і загалом поводитись, як пара - пояснив Артем, а я шоковано дивилася на нього.
- Але якщо я відмовлюся? У мене є хлопець, мені б не хотілося, щоб це зіпсувало наші стосунки - заперечила я і подивилася в Артемові очі в яких було видно надію, схоже йому справді це потрібно. Але мені - ні.
- Тоді залишишся тут на довго, бо Міша точно не зможе швидко знайти потрібну суму - мовив Артем і встав.
- Ну гаразд, я згодна - все-таки погодилася я, бо сидіти тут мені взагалі не хочеться.
- От і добре, завтра зранку я напишу тобі місце і час куди потрібно прийти і одягни сукню, будь ласка - попросив хлопець, я закотила очі.
- Гаразд.
 Він розв'язав мене і провів до виходу, далі я пішла сама, зайшовши до квартири, на мене одразу налетів Ігор.
- Нато, де ти так довго була? Ти ще годину тому просила мене аби я вийшов тебе зустріти, я повсюди тебе гукав, але не знайшов - обурився Ігор і міцно обійняв мене.
- Вибач, я ще зустріла подругу і ми з нею довго говорили - збрехала я. Мені не хочеться, щоб Ігор знав де я справді була, бо може бути тільки гірше. 
- Ну гаразд, бо я дуже хвилювався - сказав Ігор, широко посміхаючись, я невпевнено відповіла йому взаємністю, але дуже сподіваюся, що він нічого не запідозрить.
 Ми з Ігорем весь вечір просто спілкувалися, розмовляли і чудово проводили час разом. Наступного ранку, я перша прокинулася і мені одразу прийшла повідомлення від невідомого номеру. Я зайшла і там було написано: "Артем. 10:30 біля університету номер 10"
 Тоді я зрозуміла все, чорт, я маю там бути через 1 годину, тому я швидко встала і почала збиратися. Спочатку макіяж, зачіска, а потім одяг. Одягнула я білу сукню до колін, білі підбори, макіяж зробила ніжний і волосся підкрутила, а щоб виглядати ще краще прикріпила невидимку, яка підкреслювала моє гарне і довге волосся. 
- Сонце, ти куди? - почула я позаду голос Ігоря, чорт, що ж сказати?
- А я йду на день народження до подруги, ти ж не проти? - збрехала знову я, це так не приємно робити, але що ж мені залишається?
- Добре, але не довго, бо я сумуватиму - сказав Ігор і я швидко поцілувавши його, побігла до університету.
 Цей університет я знаю добре, бо й сама дуже хотіла в майбутньому тут навчатися, бо це університет акторської майстерності, саме той який мені потрібен. Одразу дійшовши, я побачила Артема, який був у гарному темно-синьому костюмі, який на ньому неймовірно виглядав. Тепер я розумію чому за ним бігають дівчата, але та його темна сторона з наркотиками, псує хлопця. 
- Чого це ти так дивишся? Не забувай, ти лише робиш вигляд ніби ми пара - попередив хлопець, а я закотила на це очі.
- Дуже ти мені потрібен - пробурмотіла я і взяла Артема за руки. Так ми зайшли в університет.
 Він був дуже великим, а студентів було аж надто багато. Повсюди все було прикрашене різними декораціями. Дівчата були у чудових сукнях, а хлопці у костюмах. Але можу сказати, що й ми з Артемом виглядали чудово, всі одразу подивилися на нас і я намагалася триматися рівно і гордо, як в потрібно було. Артем у знак підтримки сильніше взяв мене за руку і посміхнувся, а все тому що до нас наближалася якась дівчина, схоже та перед якою нам потрібно це грати.
- Артемчику, привіт, а що це за дівчина? - запитала вона і обійняла хлопця, я ніяк не відреагувала і це справило на дівчину здивоване враження.
- Моя дівчина, познайомся її звати Ната, а це - Артем вказав на цю дівчину - Моя подруга Аня.
- Приємно познайомитись - нещиро сказала Аня і потиснула мені руку, я підійшла до неї.
- Тримайся від мого хлопця подалі - пригрозила пошепки я і відійшла від неї. Вона широко відкрила очі і шоковано подивилася на мене, але потім схаменулася. 
 А щоб ще більше її добити, я поцілувала Артема, все це було за його планом. Хлопець дуже пристрасно цілував мене, але я зупинила його, бо він вже поклав свої руки мені на талію. 
- Я...я піду - пробурмотіла Аня і пішла, я задоволено посміхнулася і подивилася на Артема.
- Дякую тобі велике, думаю вона зрозуміла.
- Тепер я можу йти? - запитала я і з надією подивилася на нього.
- Ще ні, це буде надто підозріло - заперечив Артем. 
 Десь годину ще я пробула там, а потім все-таки нарешті пішла додому. Я декілька разів ще цілувала Артема, але лише в щічку, не вистачало в губи. Прийшовши до Ігоря, я зайшла в квартиру і одразу пішла в кімнату аби переодягнутися, потім, я пішла на кухню,де сидів Ігор і "втупився" в телефон. 
- Привіт - вказала я і намагалася поцілувати Ігоря, але він відхилився від мене. 
- Сядь - попросив Ігор, якимось дуже холодним і суворим тоном, від якого я одразу сіла і мені чомусь стало не по собі.
- Ігор, що трапилося? - поцілувалися я і зазирнула в Ігореві очі, в яких вперше побачила якийсь холод.
- Де ти була? З ким? - одразу почав розпитувати Ігор, я проковтнула ком який через хвилювання підкотився бо горла.
- З подругою у неї на день народженні - збрехала я, мені так соромно через це. 
 Тоді Ігор щось швидко знайшов у телефоні і показав мені, я була в шоці. Там було те фото де ми стояли з Артемом і цілувалися в губи. Хто це зробив? 
- Я...я можу все пояснити - одразу пробурмотіла я, Ігор прибрав телефон і склав руки на грудях.
- Спробуй.
- Вчора мене викрали і щоб випустити попросили, аби я сходила з цим Артемом на вечірку і притворилася його дівчиною - пояснила я і з надією подивилася на Ігоря.
- Ну припустимо, а чому тоді тебе викрали і ти пені збрехала? - поцікавився Ігор, все ще пильно дивлячись на мене. 
- Викрали через Мішу, для нього я найближча людина і я була як приманка, бо він завинив Артему велику суму, - розповіла я - а збрехала, бо не хотіла аби ти хвилювався.
- Нато, ти ж розумієш, що хлопці про таке б не просили, тому вибач, але я тобі не дуже вірю - сказав Ігор, мені стало боляче, але я намагалася триматися сильною.
- Ігор, я кажу правду - виправдовувалася я.
- Вибач, але... - Ігор не договорив, а просто встав і вийшов з квартири.
 Я не знала, що мені робити. Ця квартира не моя, тому по суті - це я мала піти. Але що тепер я маю робити? Сльози покотилися по щоках і я дала волю емоціям. Впавши на ліжко, я увіткнулася обличчям в подушку і просто плакала. 
Я так і думала, що це ні до чого хорошого не приведе. Що тепер між мною в Ігорем? Ми радимо чи ні? 
 Наступного ранку я прокинулася рано, і одразу пішла шукати хлопця. Він спав у своїй кімнаті, мабуть підемо прийшов, а я заснула і не почула. Щоб хоч трохи щось зробити для нього, я приготувала сніданок.
- Не старайся - почула я позаду голос Ігоря і обернулася.
- Ігор...вибач мене, я розумію, що мала тобі розповісти, але такого більше не буде - одразу казала я.
- Ти можеш жити в мене, але брехні я не пробачу - мовив Ігор і швидко кинувши на мене короткий погляд, вийшов з кухні.
 Мені стало боляче. Я ж вже вибачилася, що ще мені зробити аби знову бути поряд із ним? Як я тепер буду без його очей, губ, такий теплих і міцних обіймів...
 Ігор пішов у школу раніше, аніж я. Коли я зайшла до класу, хлопець сидів з своїми друзями, мені нічого не залишалося, як просто сісти самій, але тут прибіг Міша.
- Привіт, як ти? Чому сама? - одразу почав розпитувати він і сів поряд зі мною.
- Це все через тебе, Ігор кинув мене, бо я дізнався про те що я робила з Артемом. Ти не міг просто відати йому гроші, і коли це ти почав приймати наркотики? - тихо розпитувала я і злісно дивилася на Мішу.
- Не кричи! Наркотики я вже давно перестав приймати, але гроші ще не відав. А на кшталт Ігоря, вибач, але я не знав, що так вийде - виправдовувався Міша.
- Тепер Ігор вважає, що я крутила роман з Артемом, поки була в стосунках з Ігорем - прошипіла я.
- Нато, я не знаю, що зробити аби Ігор повірив тобі і ви знову були радом - спокійно сказав Міша, від такого надміру спокійного тону я ще більше розізлилася на хлопця і дала йому ляпаса, вставши. Всі одразу подивилися на нас, навіть Ігор.
- Більше не підходь до мене - це були останні слова, які я сказала, перед тим як вийти з класу. 
Не обернувшись, я побігла геть зі школи. Добре, що по дорозі не зустріла директора або охорону, бо тоді сій план би не вийшов. Я прибігла в одне місце, яке знаходилося не далеко від шкоди. Давно мріяла сюди зайти, аж з 7-о класі і ось нарешті все-таки дійшла.  
Зайшовши в приміщення, я одразу звернула увагу на скільки багато тут було ескізів тату. Так, так я прийшла робити собі татуювання і не одне, а два! Це моя давня мрія, яку батьки пені заборонювали здійснити, але тепер я вільна, тому можу собі дозволити. Ігор також хоче собі тату, бо він про це мені розповідав. 
- Добрий день - привіталася я, знімаючи верхній одяг.
- Добрий, Ви, прийшли робити тату? - перепитав хлопець, років 25-30.
- Так - коротко відповіла я і підійшла до нього.
- Добре, ось Вам ескізи обирайте - він простягнув мені альбом, і я сівши на стілець, почала обирати.
- Можна ось цю - я вказала на лаванду, яка була ніжно-фіолетового кольору, мені хочеться одне ніжне, а інше трішки інше тату - на нозі знизу, і ось це - далі я вказала на тату з написом "Dream" (мрія) - на руці вище ліктя.
- Гаразд, буде не дуже боляче, сідай - він вказав на крісло і я сіла.
Поки мені робили тату пройшло 1,5 години і коли нарешті завершили я захоплено на них дивилася. Мені вони так подобаються! І було майже не боляче, лише трішки. 
- Дуже Вам дякую - щиро сказала я, одягаючи куртку і даючи йому гроші.
- Будь ласка, приходьте ще - він посміхнувся мені, я у відповідь і вийшла.
 Клас! Я така рада цьому тату. Але це не змінює, того факту, що ми з Ігорем не разом...




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше