Глава 16

POV Наталія

- Олег... - прошепотіла я, що він робить? Я обернулась так, що Олег поцілував мене в щічку, а не в губи.
- Нато, пробач, я... - почав бурмотіти хлопець.
- Олег, я кажу тобі останній раз - у мене є хлопець і ти мій брат, хоч і не рідний - перебила його я.
- Так, я зрозумів - сумно сказав Олег і ми після цього більше не зронили ані слова.
 До будинку ми дійшли мовчки, а коли вже підійшли, я зупинилася аби попрощатися з Олегом, але хлопця вже йшов назад. Він не сказав мені ані слова, а просто мовчки пішов. Я сумно дивилася на його спину і моє серце боляче стиснулося, це ж через мене тепер у нього поганий настрій. І виходить Олегові вже вдруге розбили серце, і однією через кого це трапилося - є я. Через це ще боляче і неприємно на душі, але я зі сумним обличчям, пішла в квартиру.
- Ну і що це було? - почула я голос Ігоря з кухні й закотила очі.
- Що знову не так? - запитала я, знімаючи взуття.
- Я бачив тебе і Олега знову, але що трапилося? Чому це ви надто холодно попрощалися? - поцікавився Ігор. Я пройшла на кухню і спершись об стіну, склала руки на грудях.
- Ігор, я тобі вже все вчора сказала і може досить шпигувати за мною і моїм життям? - огризнулася я. Як же мене це бісить! 
- Ти моя дівчина і я хвилююся. Чому цей нібито твій брат вчора обіймає і цілую тебе, а сьогодні коли ви підійшли, то навіть не подивився на тебе?! - голосно сказав Ігор.
- Не кричи на мене! Знаєш що? Мені за ці дні вже набридли твої підозри і докори - грубо мовила я і пішла в кімнату.
- Та невже?! - вже тихіше промовив Ігор, але все одно мене бісить його поведінка.
 Чому він став такий ревнивий і злий? Я ж не цілувалася з Олегом. Ну це було, але не по моїй волі і в минулому, все одно у нас із ним нічого серйозно бути не може, хоч він і неймовірно привабливий. Так, тихо! Нато, що за думки?
 Я переодягнулася і лягла спати, але сон все ніяк не йшов. Я не могла зрозуміти, що мені робити далі. З Ігорем ми посварилися, з Олегом вочевидь також, а до далі? Все-таки я заснула.
 Наступного дня я швидко збиралася, бо  сьогодні о 11 годині ранку буду знайомити тата і Олега (рідного брата). В нас канікули один тиждень,  тому я така рада що не потрібно хоч трохи ходити до школи, але мінус у тому що в цьому році я здаю ЗНО. Впринципі я добре навчаюсь, тому не дуже переймаюся здачею екзаменів. 
- Куди це ти зібралася? - запитав Ігор, коли я вийшла в коридор і почала взувати свої білі кросівки.
- Не твоє діло - огризнулася я, яка ще й досі була зла на хлопця через вчорашнє.
- Тобто? Я твій хлопець, Нато - сказав у відповідь Ігор і підійшов до мене.
- Я пам'ятаю добре твою поведінку вчора, а зараз вибач, але мені потрібно йти - сказала я і вийшла з квартири.
 Ігор ще щось кричав мені в слід, але я не звертала уваги, а продовжувала йти. Ми з Олегом домовилися зустрітися біля парку, через який можна швидко дійти до будинку батьків. Цікаво, яка буде реакція тата? 
Я йшла вулицями і просто насолоджувалася моментом коли я можу просто йти і ні про що не думати. Не перейматися через стосунки, через батьків і друзів. Бо я все своє життя про це думаю і гадаю, що через це я втратила себе, я перестала думати, "а що хочу я"? А дарма, бо через це я забула, як це просто любити себе. 
 Підійшовши до місця зустрічі, я не побачила Олега. Запізнюється. Але вже через хвилин він прибіг і схоже він всю дорогу біг, бо був захеканий.
- Привіт, вибач що запізнився - вибачився Олег і обійняв мене.
- Та нічого, все гаразд - переконала я його і ми пішли по парку до будинку тата.
- А наш тато, він який? - поцікавився Олег, я посміхнулася.
- Він добрий, хоча іноді йому все одно на почуття інших, але разом із цим він часто казав, що дуже любить мене. Одного разу я плакала в своїй кімнаті, а тато прийшов і обійняв мене, сказавши що любить, але найбільше мене здивувало, що він сказав що любить мене і свого сина. Тоді я не могла зрозуміти, кого ж саме, але тепер розумію - розповіла я.
- Мама ніколи не говорила про тебе, а тато виходить говорив про мене, отже я справді для нього щось значу - зауважив брат.
- Так, я в цьому впевнена - погодилася я.
 Ось так за розмовами ми дійшли до будинку, мені було не звично розуміти, що я заходжу в нього разом із своїм старшим братом. 
- Все буде гаразд - прошепотіла я до Олега, у якого від хвилювання спітніли долоні.
- Хто це прийшов? - крикнув тато з кухні, ми з Олегом пішли на його голос.
 Коли ми зайшли на кухню, тато обернувся, а коли помітив Олега, то його очі розширилися і він випустив тарілку з рук, я одразу почала піднімати скло, але поранилася, тому тато приніс аптечку, де продезенфіцирував мою рану.
- Нато, а це...- нарешті сказав тато, бо до цих слів ми і слова одне одного ще не сказали.
- Це твій син, Олег, я знаю всю історію і знаю хто моя рідна мати - пояснила я.
- Олег...- повторив тато і підійшов до брата - Як же ти виріс, радий тебе бачити.
- І я - тихо мовив Олег і вони обійнялися, я дивилася на них і було справді рада, що вони знайшли одне одного через стільки років.
- Як ти? Як жив весь цей час? Якби ж я раніше знав, що твоя мама не... - тато не договорив, бо одразу затнувся, це мене здивувало.
- Моя мама не що? - перепитав Олег.
- Ну, коли вона покинула мене і Нату, вона залишила записку, де написала, що вибачається і в скорому часі хоче здати тебе в дитбудинок, але так як ми жили далеко звідси я думав, що це буде у іншому місті - пояснив тато, я здивувалася. Не даремно мені не подобалася Єлена.
- Але мама ніколи не казала такого...- мовив Олег.
- Воно й добре, що вона не знала тебе в дитбудинок, і он який гарний хлопчик виріс - сказав тато - То розповідай про себе.
- Я працюю в архітектурному бюро, ми з моїми колегами виготовляємо ескізи будинків і рідних інших будівель. Я там заступник начальника, мені подобається ця робота. В мене є дружина з якою ми вже живемо разом 1 рік, вона вагітна і ми чекаємо принца - розповів Олег.
- Я такий радий, що у тебе все гаразд - щиро сказав тато.
- А у тебе як? - поцікавився Олег.
- Ну все добре, через два роки після того як твоя мама втекла, я зустрів мою теперішню дружину і ми з нею досі живемо - мовив тато.
- Вона жахлива - прошепотіла я до брата.
- Нато, не соромся, я чую і згоден - погодився тато, а я справді була шоковано, що татові вже не подобається Люба.
- Вона купу разів мене била, знущалася, змушувала виконувати її забаганки і накази. Через неї я переїхала звідси - пояснила я шокованому Олегові. 
- То чому ви не розлучитись? - запитав Олег у тата, другий важко видихнув.
- Вона працює зі мною і наш начальник не дозволяє нам розлучатися, бо він погрожує звільнити мене, але чому - я не знаю - відповів тато. 
 Ось так ми просто сиділи і говорили. Так не звично сидіти в компанії тата і брата, але це чудово. Вони для мене найрідніші, для брата я взагалі не пам'ятаю, але у нас ще є час надолужити втрачене. Я впевнена, що ми з ним будемо часто спілкуватися, а ще Олег пообіцяв, що познайомить нам із татом зі своєю дружиною. Дуже хочеться її побачити. 
 Прийшовши до Ігоря додому, хлопця в квартирі не було, тому я вирішила приготувати вечерю. Як би ми з ними не сварилися, все одно завдяки йому у мене є дах над головою, тому вечерю приготувати потрібно. Але я все одно ще ображена на Ігоря. Швидко приготувавши, я пішла і переодягнулася в домашній одяг. Дивно, де це хлопець? Так як його довго не було, а на годиннику 19 година вечора, я сіла сама вечеряти. Поки я їла дивилася у вікно, як люди поспішають кудись, парочки гуляють і насолоджуються один одним, сім'я разом гуляє. Поки я ось так сиділа помітила, як до будинку підходить Ігор, але мене здивувало те, що він був не один, а з якоюсь дівчиною і вони трималися за руки. Що? Спочатку вони просто стояли і розмовляли, а потім дівчина нахилилася і поцілувала Ігоря в губи! А той одразу ж відповів, Ігор поклав одну руку дівчині на талію, а іншу на плече. Що відбувається? А потім вони роз'єднали свій поцілунок і тримаючись за руки, побігли в будинок. Чорт! Вони мабуть ідуть сюди! Аби не гаяти часу я швидко переодягнулася в штани і футболку, взута кросівки, взяла всі необхідні речі і сховалася в ванній. Якщо зараз буде те, про що я думаю, то свій план має вийти. Хтось постукав двері, але коли зрозумів, що зачинено дістав ключі і сам відчинив двері. Я чула як вони цілувалися, а коли звуки стихали, я визирнула. Одяг валявся на підлозі, гіркі і болючі сльози текли, але я намагалася не голосно вийти з квартири. Мені так боляче! Ігор, як ти міг? Я побігла геть з тої квартири до будинку тата, що тепер буде?