Глава 20

 Наталія

 Наступного дня я прокинулася доволі рано і одразу ж пішла на кухню робити собі чаю й заразом повторюючи правила з української мови та літератури. Я так нервуюся! Душе хочу здати екзамени на вищі бали. Одягнувши простий одяг, я взяла паспорт і ручку. Так вийшло, що я зібралася перша, тому вирішила аби заспокоїтися написати Олегу "Привіт, як ти? Я дуже хвилююча, бо через 1 годину почнеться екзамен!" - написала, відповідь чекала не довго: "Привіт. Я тепер за тебе теж хвилююся, але впевнений, що ти напишеш на вищі бали!" - отримала я відповідь і посміхнулася.
- Я вже йду! - крикнув Ігор, тому я швидко відправила Олегу червоне сердечко і вимкнула телефон.
- У нас все вийде - шепотіла я собі під носа дорогою.
- Нато, у нас вийде! - підбадьорив мене Ігор, він взяв мене за руку і почав погладжувати її.
 Ми вже зайшли у школу. Це була не наша школа, а інша яку спеціально підготували для здачі екзаменів. Вже декілька учнів прийшло, але багато кого я не знала. Бо з усього району 11-и класники саме сюди приїдуть. Ми з Ігорем сіли на диванчик.
- Так, я сподіваюся - тихо сказала я, через хвилювання мені було тяжко говорити голосніше.
- Не хвилюйся. Я знаю що тобі допоможе - загадково сказав Ігор і вже через секунду його вуста накрили мої. Я відповіла йому. Після поцілунку мені й справді стало краще, бо я зрозуміла що в будь-якому випадку у мене є Ігор. Мабуть мої почуття до нього все-таки сильніше за почуття до Олега.
- Заходьте по черзі! - почули ми голос чоловіка. Час настав. Я декілька разів вдихнула і видихнула, а потім ми з Ігорем пішли до кабінету.
 Я сіла попереду хлопця, мені було так страшно, але я намагалася не виказувати себе. Багато учнів просто сиділи і дивилися то в стінку то в вікно. Мене лякало, що вони були такими спокійними. З усіх них я знала лише Ігоря і ще двох моїх однокласників, всі інші були мені не знайомі. До класу зайшла якась жінка років 40 і сказала, що в нас є 3 години для здачі ЗНО, хто закінчить раніше, може здати раніше. Вона роздала кожному листочок з завданнями і ми почали писати. Жінка весь цей час ходила між рядами і уважно дивилася чи ніхто не списує, але особисто в мене навіть думок таких не було аби списати. Я уважно зосередилася на завданнях і почала писати. Під час ЗНО декількох учнів вигнали (а саме двох) бо вони намагалися списати, я чесно кажучи здивувалася, що тут усе так серйозно і це ще більше насторожувало.
Я перша зробила усі завдання і вийшла з кабінету. Завершила я за годину до того як час на здачу завершився. Нарешті вийшовши, я полегшено зітхнула і сіла на диванчик, чекаючи Ігоря. Хочу зауважити, що було не дуже то й складно. Ну для мене так точно, бо я добре навчаюся, але Ігор...ну він до кінця навчального року почав навчатися на 8-10. Думаю для нього було більш-менш зрозуміло. Аж ось вже він виходить. Ігор очима когось шукає (гадаю що мене), я помахала йому рукою і він побачивши мене, попрямував до мене.
- Фух - буркнув Ігор і сів поряд.
- Написав? Як гадаєш на скільки? - запитала я і поклала свою голову Ігорю на плечі.
- Не знаю, але впринципі було не дуже й тяжко - відповів хлопець і обійняв мене за плечі, - А ти, як гадаєш?
- Я також так думаю, але все одно хвилююся - зізналася я.
- Ходімо може в кіно? - запропонував Ігор, - Ми давно вже разом нікуди не ходили.
- Ходімо, я тільки за - посміхнулася я, Ігор також і ми вставши, попрямували до виходу.
 Ми пішли в кінотеатр, добре що в нас із Ігорем схожі смаки, тому ми майже не сперечаючись, обрали фільм. Я купила собі середній сирний поп-корн, а Ігор солоний сирний. Так...в смаках у нас трохи різні вподобання.
- Наша черга - прошепотів Ігор і ми пішли в зал.
Взагалі фільм мав би бути не страшним, але були моменти коли мені справді ставало лячно, тоді я притискалася бо Ігоря, а він у свою чергу, обійняв мене і цілував в маківку, кажучи що він зі мною. Ну хіба це не романтично? Мені хотілося його поцілувати, але коли я вже дивилася на його губи, помітила що поряд надто багато людей і я вирішила що поцілую хлопця пізніше.
 Ми вийшли з залу і направилися на двір, але дорогу нам зупинив якийсь хлопець. Я не одразу зрозуміла хто це, але потім все-таки мені дійшло.
- Саша? Що ти тут робиш? - запитала я, а Ігор лише пильно розглядав хлопця.
- Я прийшов дивитися кіно, а тут ви. До речі ви завтра прийдете на передостанні зйомки? - поцікавився Саша, а я закотила очі.
- Ну звісно ж! Навіщо ти тоді до нас підійшов? - продовжувала далі розпитувати я, а Ігор немов язика проковтнув.
- Загалом... наш режисер просив передати, що він хоче продовжувати з вами і зі мною знімати фільми. Тобто він просив запитати чи не проти ви зніматися й далі у нього, але в інших фільмах? - пояснив Саша, а я рота відкрила від здивування.
- Я згоден - миттєво відповів Ігор і тепер вони обоє дивилися на мене, чекаючи відповіді.
- Ну звісно ж я теж згодна! - голосно сказала я і хлопці обійняли мене.
- Чудово, тоді я передам йому - відсторонився Саша і посміхнувся нам.
- Так, ну тоді бувай - ми попрощалися і розійшлися.
 Ми з Ігорем пішли  гуляти по парку. Сьогодні була гарна погода, але все-таки сонечко не дуже й то яскраво світило. 
- До речі, Нато, чому ти перестала малювати? - поцікавився Ігор, а я знизила плечима.
- Не знаю, якось натхнення немає - відповіла я.
- Тобто? Твоє натхнення завжди біля тебе - посміхнувся Ігор і вказав на себе, а я засміялася.
- Без сумніву ти точно моє натхнення - сказала я і поцілувала Ігоря, а він поклав руки на мою талію, а опустив погляд на мої губи.
- Ігор! Ну не при людях ж! - дорікнула я, але продовжувала посміхатися.
- То може підемо додому? - запитав Ігор, а я побачила в його очах іскри і була рада, що ці іскри належать мені.
- Ну ходімо - мовила я і ми з Ігорем швидкою ходою пішли додому.
  Прийшовши додому, я одразу впала на ліжко. Втома дала про себе знати. Зранку я прокинулася від відчуття, немов хтось просто таки спалює мене поглядом. Розплющивши очі, я зустрілася з очима Ігоря.
- І давно ти на мене дивившся? - поцікавилася я.
- Достатньо аби знову переконатися, яка ти в мене красива - сказав Ігор і поцілував мене в ніс.
- Та ну, а чому не в губи? - ображено запитала я.
- Пізніше, бо зараз нам потрібно швидко вставати - пояснив Ігор і почав одягатися.
- А куди ми йдемо? - поцікавилася я і теж встала. Я вже була одягнена в хлопцеву футболку в якій мені так зручно. Від неї ще й досі іде запах парфумів Ігоря, від цього запаху я просто шаленію.
- Це сюрприз - загадково мовив Ігор, а я лише посміхнулася.
- Ну гаразд, тоді що готувати на сніданок? - запитала я і пішла на кухню.
- Себе - пожартував Ігор, а я підійшла до нього і поцілувала, - Мені будь-що у тебе все смачне.
- Добре.
 Я вирішила приготувати оладки і чай. Швидко і смачно. Поки хлопець щось дивився у своєму телефоні, я швидко зробила тісто і почала смажити на сковороді, паралельно роблячи чай.
- Нато, а ти вже подала заявку в університет? - раптом запитав Ігор, а я здивовано підвела брову. До чого це питання?
- Так, ось недавно я подала заявку в університет на актрису, а до чого це питання? - поцікавилася я і почала розставляти тарілки на стіл.
- Я також туди подав заявку - відповів Ігор, а я спочатку стояла в шоці, а потім підбігла до нього і почала цілувати то в щоку, то в губи, то в ніс, то обіймати його.
- Справді? Я така рада! - щиро сказала я і востаннє поцілувала Ігоря.
- Я теж дуже цього хотів - посміхнувся хлопець і ми пішли їсти.
Поснідавши я почала одягатися. Ігор сказав, що краще одягнути штани, а не спідницю. Цікаво - куди ж ми йдемо? Я одягнула темні джинси на високій посадці, жовтий топ і такого ж кольору кросівки. Макіяж я зробила ледь помітним, а вуста нафарбувала бежевою помадою. Волосся зав'язала у тугий, високий хвіст. Готово! Взявши маленький рюкзак, я вийшла на двір, Ігор вже чекав мене на там. Але вийшовши на мене чекала несподіванка, Ігор стояв поряд із своїм автомобілем. Я трохи здивувалася, бо тепер взагалі заплуталася куди це ми можемо їхати?
- Тепер я остаточно заплуталася - зізналася я і сіла на переднє сидіння поряд із хлопцем.
- Скоро вже дізнаєшся, нам їхати приблизно хвилин 30 - загадково промовив Ігор, а я сіла зручніше і ми поїхали.
 Всю дорогу я дивилася або в вікно або на Ігоря. Він такий серйозний за кермом і водночас неймовірно привабливий. Я ледве себе стримувала аби не поцілувати його. Але раптом мені прийшло повідомлення і я швидко дістала телефон. Воно було від Олега. Чорт! Я вже й забула про нього. Як йому сказати, що я обрала Ігоря, а не його? Він же знову впаде в депресію. Хлопець написав: "Привіт! Як ти? Не хочеш сьогодні погуляти? Я скучив)", я довго думала що відповісти, але зупинилася на короткому повідомленні: "Привіт. Вибач, але сьогодні не зможу". І вимкнула телефон. Ігор декілька разів косо подивився у мій телефон, але нічого не прочитавши, зосередився на дорозі. 
 Коли ми вже під'їжджали я зрозуміла де ми. Побачивши мій щасливий вираз обличчя, Ігор задоволено посміхнулася. А я задала собі питання: звідки він знав, що я давно сюди хочу приїхати разом із ним?