Ліки від нещастя - це кохання

Глава 21

Наталія

 Ми приїхали в парк атракціонів! 
- Як ти знав, що я хочу сюди приїхати?! - запищала я і посміхалася широко від вуха до вуха, а Ігор лише самовдоволено посміхнувся.
- Я давно знав, що ти любив атракціони, бо ти часто розповідала, як ви з татом їздили в дитинстві на них - пояснив Ігор.
- Клас! - заплескала я в долоні і ми з Ігорем пішли  на атракціони, - Я хочу сюди - сказала я і тикнула пальцем на американські гірки.
- Ходімо, куди ти захочеш, туди я й піду - посміхнувся Ігор, я поцілувала його і ми пішли на гірку.
 Весь день ми провели разом спочатку на атракціонах, ми їли морозиво, солодку вату і весь час сміялися. Потім пішли у кімнату жахів і Ігор весь час мене лякав, а я лише жартома штурхала його в бік при цьому посміхаючись. Ну і під кінець ми провели вечір разом у ліжку. Як же добре ось так лежати ні про що не думати. Але вже через 5 днів наступний екзамен і на днях мають сказати результати за перше ЗНО. 
- Ігор, я не складу екзамен з математики - зізналася про свої сумніви я.
- Здаси, ти у мене розумниця - сказав Ігор і поцілував мене в маківку.
- Ігор, я маю тоді зізнатися - тихо сказала я і в миті посерйознішала, Ігор також і уважніше почав слухати мене, - Олег сказав аби я на цьому тижні сказала йому свою відповідь на його питання. А питання це - кого я обираю. Тебе чи його? І я вирішила.
- І що...що ти вирішила? - хриплим і трохи знервованим голосом запитав Ігор.
- Я обираю... - я спеціально зробила паузу аби це виглядало немов у фільмах, але ще не вистачає барабанних дробів, - Тебе звісно ж!
- Фух - полегшено видихнув Ігор і поцілував мене.
 Потім ми заснули, бо вже було пізно. І ось зранку ми проспали. Чорт! Сьогодні в нас останні зйомки, а до них залишилося 30 хвилин! А ми ще не зібрані і нічого. Я прокинулася і гадала, що ще повно часу. Але коли взяла до рук телефон, то вжахнулася.
- Ігор! Ігор! - кричала я і штурхала хлопця, а він лише бурмотів щось на кшталт "дай поспати", - Ми проспали!
- Що?! Чорт! - вилаявся Ігор і теж встав.
- Я перша в ванну! - вигукнула я і побігла вмиватися.
 Зробивши всі водні процедури, я побігла одягатися. Це були чорні джинси на високій посадці, біла футболка і чорні кросівки. У мене зовсім немає часу обирати щось гарне, тому вибір впав на це. Далі я розчесала лише волосся, макіяж я не робила взагалі.
- Ти все? - крикнула я до Ігоря, який бігав квартирою.
- Майже! - крикнув він у відповідь, тоді я взулася і не довго чекала хлопця.
 Ми вийшли і швидким кроком пішли на зйомки. Слава Богу ми встигли, тому розійшлися по своїх гардеробних. Остання сцена і останні зйомки - це трохи сумно, бо я розумію що більше не буду ось так зніматися з цими людьми, не буде наших невдалих дублів, наших жартів. Але попереду ще купа інших фільмів, які я сподіваюся теж будуть не менш захопливими. Поки візажист робила мені зачіску і макіяж, я помітила що мені на телефон прийшло повідомлення від Олега... Чорт! Він написав: "Привіт, вже прокинулася? )". Я швидко написала йому відповідь: "Привіт, так у нас сьогодні останні зйомки". Я сподівалася, що він нічого більше писати не буде, але він побажав мені удачі. Я лише надрукувала дякую і відклала телефон. У мене сьогодні образ спокусниці. Яскравий макіяж, червоні губи і такого ж кольору, але менше яскравого сукня з відкритими плечима, ну і червоні підбори. 
 Коли я була готова, то вийшла з гримерки і просто таки завмерла. Ігор був у чорному костюмі, який йому неймовірно пасував. Ми дивилися одне одного дуже довго, аж поки нас не перервав Саша.
- Ну вже закінчили роздивлятися? Ігор, а ти багато не дивись, бо в фільмі Ната моя дівчина - сказав він, а я лише закотила очі.
- Але все одно лише в фільмі - пробурмотіла я і підійшла ближче до хлопців.
- Не важливо - тихо мовив Саша.
- Всі готові? Тоді починаємо! - крикнув режисер і ми розійшлися по своїх місцях. 
 А саме у нас сцена, де ми всі: я, Саша, Ігор і мій тато (якого ми знайшли) вечеряємо. 
- Стоп! Знято! - крикнув режисер, після двох годин зйомок, - Але не вставайте з-за столу!
- Чому? - поцікавилася я, але відповідь мені ніхто так і не сказав, натомість до нас почали підходити якісь кур'єри  і розставляти щось.
 Коли вони пішли, до нас приєдналися за стіл режисер і три візажиста.
- Так як, це були наші останні зйомки в цьому фільмі, я планую відсвяткувати! - оголосив режисер і відкрив коробки з піцею. Ми всі щасливі почали їсти піцу.
 Ми їли, розмовляли, сміялися і просто святкували вдалі зйомки фільму! Це так круто, що вже скоро цей фільм з'явиться спочатку в кінотеатрі, а потім і в інтернеті та на екранах телевізору. Коли ми вже закінчили зі святом, я пішла переодягатися в свій одяг і чекала Ігоря, як до мене підійшов Саша.
- Привіт - привітався він і став поряд зі мною.
- Сашко, ми ж вже віталися - посміхнулася я, а він теж.
- Ну так, мені сподобалася зніматися з тобою у цій ролі, я хотів вибачитися за всі погані слова, які я казав на кастингу і після нього - раптом сказав Саша, а я трохи здивовано підвела брову, бо не очікувала що він буде вибачатися.
- Та я вже давно тебе вибачила - чесно відповіла я, - Та й ти мене вибач, я теж себе поводила не дуже то й добре.
- Гаразд, я вибачаю, ми ж друзі? - перепитав Саша, а я впевнено кивнула я.
- Так, звісно - погодилася я.
- Нато, то що ходімо? - почула я голос за спиною Сашка і Ігор підійшов до мене, взявши мене за лікоть, немов показував що я зайнята, на це я закотила очі.
- Все добре, Ігор. Ми просто розмовляли - заспокоїла я хлопця.
- Так - кивнув Саша.
- Гаразд, тоді бувай - попрощався Ігор  і потягнув мене за собою до виходу.
- Бувай - помахала я Саші, а він посміхнувся і пішов у іншу сторону.
 По дорозі ми з Ігорем розмовляли про все на світі. Я навіть не помітила, як старий і добрий Ігор повернувся. Бо останнім часом він був якийсь холодний до мене, але останні три дні, він повернувся. Той Ігор, якого я покохала всім серцем. Ми прийшли додому і я одразу знявши взуття, побігла готувати торт. Сьогодні я запланувала сама приготувати щось смачненьке. Хочу порадувати Ігоря, тому я сказала йому піти кудись погуляти, сказавши що маю для нього сюрприз. Ігор лише щось пробурмотів, але пішов на вулицю. Навіть гадки не маю куди він піде, але мені зараз важливо не наплутати нічого в приготуванні.
 Я вирішила приготувати сметаний торт із бананами і печивом. В дитинстві мені такий часто готував тато, точніше кожного місяця і я з широкою посмішкою на обличчі їла його. Дуже сподіваюся, що сама зможу приготувати цей торт. Поки я готувала цей торт мені зателефонувала Іра, тому я увімкнула на гучний режим телефон і продовжила готувати, паралельно розмовляючи з нею.
- Привіт - привіталася Іра веселим голосом.
- Привіт, як ти? - одразу поцікавилася я.
- Добре, ти не уявляєш що трапилося. Стій, а що в тебе там шумить? - запитала подруга.
- Я вирішила приготувати для Ігоря торт - відповіла я.
- А, то ти все-таки його обрала? - перепитала Іра, вона знала про мою ситуацію з Ігорем і Олегом.
- Так, моє серце кохає лише його - сказала я.
- Ну гаразд.
- А що в тебе там трапилося? - поцікавилася я і почала нарізати банани.
- Загалом, Макс зробив мені пропозицію і я погодилася - голосно мовила Іра.
- Клас, я така рада - щиро сказала я. Іра як не хто інший заслуговує на щастя.
- Так, я неймовірно щаслива! Шкода лише що університет ще не скоро закінчу, але головне що в мене  вже чудовий чоловік і дитинка.
- Ти ще не знаєш хто в тебе? - запитала я.
- Не знаю, ще рано що-небудь казати, але вже через декілька місяців я знатиму і ти обов'язково дізнаєшся - відповіла подруга, - А тепер ти щось розкажи про себе.
- Ну а що казати? Я не знаю, як повідомити Олегу, що я обрала Ігоря, але я добре знаю що це потрібно сказати і краще не затягувати, але як?
- Скажи йому прямо, можливо так буде боляче, але він хоч точно знатиме що ти маєш на увазі - порадила Іра.
- Мабуть ти права, я завтра йому скажу - підсумувала я.
- Ну добре тоді, я буду бігти, ще треба вечерю приготувати, бувай - попрощалася Іра і вимкнула слухавку.
 Я справді щиро рада за Іру. Доля подарувала їй чудового нареченого і дитину. Можливо і в ранньому віці, але я гадаю, що краще раніше, аніж пізно чи взагалі ніколи. Коли їй було 10 років у неї померла сестра і вона тяжко це пережила, бо вони з сестрою бути не розлучні, але тяжка хвороба забрала її. Тоді мені було щиро шкода подругу і я усіляко підтримувала Іру. 
 Коли торт був готовий, я написала Ігорю, що він може вже повертатися. Хлопець спочатку спеціально не відповідав, бо вдав що образився, але коли він вже прийшов додому і я показала йому торт, то на його обличчі було видно широку посмішку.
- Ти сама зробила торт? - вражено запитав Ігор і сів за стіл, а я почала відрізати шматок і класти йому на тарілку.
- Так, я вирішила зробити тобі щось приємне, тобі робити чай? - поцікавилася я, Ігор кивнув і почав їсти торт.
- М-м-м-м, як смачно! - протягнув він.
 Я посміхнулася. Ура, торт вдався. Мені справді це було важливо, бо цей три нагадує мені щасливі будні, коли я ще була люблячою дитиною в сім'ї, поки Люба не почала все псувати і заважати нам з татом.
- Нато, ти в мене така талановита. Я такий радий, що ти в мене є! - казав Ігор і їв торт водночас.
- Обережно, ще поперхнешся - попередила я, але посмішка вже красувалася на моєму обличчі, - Ось чай.
 Я поставила перед ним чай і сіла навпроти. Думаю мені теж варто спробувати торт. Тому я відрізала ще шматочок і скуштувала. Ай справді! Торт вийшов смачним. Ми з Ігорем ще довго сиділи, а потім пішли спати, але я ніяк не могла заснути. Мене бентежили думки про Олега. Як сказати йому про моє рішення?




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше