10

  Аріна потягнулася у ліжку, мов кішечкана на сонці, витягнувши вперед засмаглу наманікюрену руку. Ліниво позіхнула і промовила:

  — І все ж таки, Ігнатику, не розумію чому ти не взяв на роботу Вадима? Він міг би стати для нас вельми корисним.

  Синьоокий брюнет подивився на неї здивовано:

  — Арішка, а я завжди вважав тебе розумною жінкою…

  — Ну і в чому я тебе так рр-р-р-р-озчарувала? — Заричала молода жінка, заганяючи гострі когтики коханцю в груди.

  Він перевернув її на спину, стис обидві руки, від чого вона розсміялася. І, не зводячи свого холодного погляду з її очей, пояснив:

  — В роботі за спеціальністю йому відмовили усі роботодавці міста. Я ж дав йому надію, соломинку, за яку можна схопитися. Став його останнім шансом, який тут же і забрав. Він запам`ятає мене надовго, оскільки я вирішив його долю. Тепер цей баранчик побідкається містом у пошуку заробітка, попрацює на таких роботах, після яких мій дзвінок з пропозицією працевлаштування здасться для нього манною небесною. Ти тільки уяви яким відповідальним робітником він стане, згодним на все. Інколи людині потрібно відмовити, щоб потім витиснути з неї усі соки. Попрацювавши, наприклад, грузчиком. Або намерзнувшись на вулиці, роздаючи листівки. Відчувши себе людиною-привидом, повз якої проходять навіть не помічаючи, він триматиметься за своє робоче місце і робитиме все, що я накажу.

  — Ти в мене прямо таки рабовласник. — Задоволено замуркотіла вона.

  — Психологія низів надто проста. Не потрібно багато, аби її зрозуміти.

  — Але ж Вадим не з низів. Його батько дуже забезпечена людина.

  — Саме так, крихітко, ти все правильно говориш. Його батько – тертий калач. А син таке, не риба, не м'ясо. Нижче плінтусу, хоч і виріс в нормальних умовах.

  — Послухай, а ти не боїшся, що все піде не за планом? — Стурбовано та занепокоєно поцікавилася Аріна. _ А що, якщо хлопець вирішить поїхати до іншого міста у пошуках роботи, або взагалі закордон? Що ми робитимемо потім? Може, краще хапати його одразу, поки не пізно?

  — Арю, я його бачив. Він – слабак і цього вже не зміниш. Такі люди ніколи не виходять зі своєї зони комфорту, навіть якщо їм дають чарівного пенделя під сраку. От знаєш цей стереотип, що на заробітки закордон їде лише бидло, котре ні на що не здатне у своїй країні? Це якраз хиба. Аби поїхати в іншу країну і працювати там щонайменше дванадцять годин на добу, потрібно мати характер. Цей малий не з таких. Він зайвий раз не перепрацює і не перевтомиться. Вадим перебиватиметься на місці якоюсь малооплачуваною маячнею, а потім приповзе до мене на колінах за першим же покликом.

  Жінка повільно провела пальцями від його шиї до низу живота. І прошепотіла низьким голосом:

  — От що мене завжди найбільше збуджує в чоловіках, так це їх розум.

  — Ну і як тобі з Артурчиком? Розумний старий? — Поцікавився Ігнат.

  — Фу, який ти цинік! — Образилася вона. — Ти ж знаєш, що я роблю це лише заради тебе. Заради нас. Цей старий пес бридкий для мене. Ігнатику, любий, я кохаю лише тебе.

  Чоловік підняв догори одну брову і насмішкувато промовив:

  — Тобто? Взагалі-то, ми з ним однолітки. Виходить, я також старий пес?

  — Ну ні-і-і-і, звичайно ж ні, любчику. Ти – чоловік у самому розквіті сил! До речі, скільки мені ще потрібно спати з Артуром? Не можу дочекатися коли це закінчиться. У нього задишка і він ще, на додачу, плаче на пікі задоволення. Ну повний аут.

  Ігнат зайшовся регітом:

  — Ти мене розсмішила, маленька. Потерпи ще трішки. Спатимиш з ним до тих пір, поки працюватимеш у нього секретаркою. Мені потрібен доступ до всіх його документів.

  Аріна посміхнулася і зверхньо відповіла:

  — Як добре, що я підшукала для тебе секретарку-страшка. Тепер можу хоча б не боятися, що ти мені зраджуєш з нею.

  — Ні, з нею я тобі не зраджую. Для цього є набагато молодші та привабливіші дівчата.

  — І все ж таки ти – цинік, Ігнат. — Вдала образу жінка. — Але все одно я тебе кохаю.

  Після цього вона розреготалася і почала засипати його тіло поцілунками.

  Ігнат Богданович подумав про те, що його коханка із тих панянок, які ладні покохати всією душою навіть дідька лисого, якщо той розмахуватиме у них купюрами перед носом. Але вголос нічого не сказав.

***

  Каміла обережно нанесла на живіт пантенол. Цей перевірений роками засіб завжди допомагав від оіпіків. Опустивши кофту і сівши на край ліжка, вона занурилася у спогади.

  Вони з Артуром створили родину, коли були ще зовсім молодими. Не дивлячись на молоді роки, чоловік завжди був дуже амбітним, працьовитим та відповідальним. Роботом, скелею, а не людиною. При цьому він був щедрим, ніколи не шкодував грошей на подарунки та квіти. Одним словом, мрія кожної жінки!

  Артур мав лише один недолік: йому бракувало ніжності. Дружина завжди намагалася виправдати це тим, що чоловік багато працює, постійно перебуває у моральному та психологічному навантаженні. Тому дуже швидко звикла прощати йому все. Ляпаси по обличчю сорочкою, яку вона не достатньо старанно та бездоганно випрасувала. Вилитий на себе чай, якщо той виявлявся занадто гарячим.