3. Перша пригода

Вони під’їхали до торгово-розважального центру. Щойно вийшли, син побачив знайомих хлопців і побіг з ними грати в ігри на верхній поверх.

- От і добре, а ми прогуляємося. «Росинка» - гарна назва. – сказав Льєн.

- Так, є розмова. – Ганна так серйозно глянула на нього, що обличчя Льєна стало рожевого кольору.

- Що?

- Ти точно шкоди нам не завдаси?

- Нє-е-е! Так, я трохи вередливий! Але я тебе у всьому слухатиму! Можу щось порадити і виконати будь-яке твоє прохання. Але я не втерплю нещирість, хитрість і підступність. От такий я!

- Добре. І як же жити з тобою? Ти що скрізь з нами будеш?

- Ні, я буду в домі. Але можеш мене з собою кудись покликати, або з кимось іншим сказати піти! Ще я нещодавно відкрив для себе Інтернет і бачив в малого ноутбук. Так що, якщо я не потрібен, залюбки буду в Мережі – я люблю все нове, а там багато інформації.

- І як мені про тебе дочці та чоловікові розказати? Вони скоро приїдуть? І що, як Юрко кому скаже?

- Не скаже. До речі, Ганнусю – він нахилився до неї і сказав їй на вухо – ти певно забулася, що мене бачиш тільки ти, а решта людей тут бачать молоду жінку, яка сама з собою розмовляє.

- Ох йо!

Ганна витягла з  карману навушник і вставила його собі в вухо.

- Що то в тебе? Безпровідний навушник? Круто. Я такі тільки на картинках бачив, в Інтернеті! Будеш робити вигляд, що по телефону розмовляєш? Молодець!

- Так, так що?

- Що? Ой, там магазин електроніки, ходімо!

- Мені треба деякі продукти купити, спочатку в супермаркет. Ато я забула список продуктів, можу забути, що потрібно.

В супермаркеті Льєнові не було цікаво і він постійно питав, чи скоро вони звідти вийдуть. Раптом від задивився кудись, змінився в обличчі і схватив Ганну за руку.

- Ганно, та бабця! Бабця!

- Що та бабця?

- Вона вкрала яйця!

- Що? Та ну її, хай робить, що хоче. – сказала Ганна, насипаючи в пакет крупу з контейнера.

Обличчя чоловічка побагряніло.

-Ганно! – крикнув Льєн і вибив з її руки ковшик. Частина крупи розсипалася на підлогу. – Так не можна!

- Та хай з тими яйцями робить що хоче. Хоч кидається ними.

- Чудово! – сказав чоловічок.

Тут почалося! Бабуся, яка вже дійшла до черги на касу, почала діставати з-за своєї пазухи яйця і кидати ними по полицях з товаром.  Бабуся виглядала трішки переляканою. Почалася паніка серед покупців.

- Льєн, припини! Це ти таке наробив?

Тут Ганна побачила, що в неї летить яйце і присіла під корзину з капустою.

- Та все, все! Припинив. Там всього п'ятнадцять патронів було! – засміявся той.

- Як? П’ятнадцять? Куди вона їх собі скільки напхала?

- Ні, ну вкрала вона три, то я ще підкинув їй.

Ганна піднялася і побачила, як бабусю під руки виводить з супермаркету охорона.

- Ти! Швидко ходімо звідси!

- В магазин електроніки, так?

- Так! Горе ти моє!

- А зате ні одна полиця, ні одна людина не постраждала! Тільки підлога! Я спостерігав! А бабуся більше не крастиме! А людям буде про що поговорити.

В магазині електроніки Льєн передивлявся майже кожен товар та його характеристики.

- Ти трохи дивний, наче з лісу вийшов!

- А ти як думала? Я телевізор наживо побачив тільки два  місяці тому!

- Правда?

- Я ж у Оришки жив, а вона зовсім не сучасна була! Телебачення в неї не було, техніки також ніякої. Тільки газети та радіо!

- А чому бабуся тебе мені заповіла? Ти вибач, що я про тебе, як про річ якусь кажу!

- Не заповідала вона мене тобі! Та вона про тебе й не згадувала!

- Тобто?

- А ти у Люби спитай! Спитай-спитай!

Чоловічок говорив спокійно, при цьому з цікавістю розглядав каво машину.

- Тобто? Вона мені казала, що бабуся про мене згадувала і залишила спадок мені. Чи ти такий в бабуні не один був? Що там в неї ще жило?

- Один я в неї такий! Я взагалі такий один! А бабуся мене до Любки відправляла. А Любка до тебе!

Ганна дістала з сумки телефон і набрала номер Люби. Апарат абонента був вимкнений!

- Що, не відповідає? І не відповість! Я в неї два місяці побув. А потім ми не зійшлися характерами. Ти в неї десята за списком була, кому вона мене намагалася передати.

Ганна трохи була роздратована і хотіла вийти з магазину, але почула за спиною голос.

- Ой! Ганнусю! Доброго дня! Що, хочете каво машину прикупити?

Ганна повернула голову і побачила знайомого чоловіка років сорока.