Розділ 21 INFERNO

Розділ 21

INFERNO

…Повз нас, повз нас, п'яне сонце.

 Воно піде і більше не повернеться.

Ну що ж ти мовчиш, не піднімаючи очей.

Повз нас ...

Повз нас, повз нас, люди або птиці.

Вони летять, щоб усе-таки розбитися.

Убий мене потім, але тільки не зараз.

Зараз ...

Співак  АLEKSEEV

 «П’яне сонце»

    Родион відчуває порожнечу. Серця більше немає. Його безжалісно вирвали з коренем. Груди безпорадно застигли в очікуванні чергового ковтка повітря, а його нема. Бо і грудей також нема. Є чиїсь величезні кістляві руки, що безцеремонно влізли досередини і повільно, смакуючи, вибирають нутрощі. Повільно — не підходяще слово. Секунда триває так довго, як повзе найшвидший на землі равлик, тікаючи від автомобільного колеса швидкісного автомобіля. Тільки жорна долі у вигляді автомобільної покришки уже перемололи крихкий панцир тварини у той час, коли у повітрі завмирає остання думка жертви: «За що?»

     Відповіді немає. Це доля так вирішила. Значить, той бідака-равлик зайвий елемент у ланцюжку життя, от його і позбулися. Думка б’ється у розпеченому до червона мозку, як бджола, що потрапила за скляну шибку і не розуміє, звідкіля у цьому відомому до найменшої цяточки, місці, узялася перешкода. Звідки? Чому?!?

   Нівея у комі.  Після замаху на вбивство. А усе через Родиона. Це він, ревнивий вилупок, роздобув номер телефону клятого Нівеїного «папіка», і зателефонував. Навіщо? Щоб поквитатися? Довести свою значимість? Кому, Нії? Краще б Родя цього не робив. Якби ж він тільки міг знати, чим скінчиться ця дурнувата витівка з анонімом:

— Ало? Це доброзичливець. Ім'я?? Неважливо. Навіщо турбую? Повідомити, що у вашої коханки Нії є ще один коханець. Що? Звідки мені про це відомо?  Перегляньте її соціальні сіті. — і спересердя пожбурив телефон у найдальший закуток.

— Насолоджуйся, козел! Нехай роги не заважають протискатися крізь вузькі двері! Привітик Нівеї!

    У той час Родиона аж розпирало від почуття власної безкарності. Нехай дурники вважають, що помсту слід подавати у вигляді холодної страви. Тільки Родя — не дурник. Хлопець сповна насолодився власними ілюзіями і вирішив розрубати цей «гордіїв вузол» раз і назавжди.  Ідіот! Надіявся, що після цього Нія сама приповзе до нього і на колінах буде ридати, проклинаючи нещасливу долю.

     Але не так сталось, як гадалось. Нівея виявилась міцним горішком. Вирішила поїхати зі своїм Бобіком на Мальдіви. А той чорт знав, чого запрошував! Поквитатися! Віртуозно спрацював! Знав же, що на островах відсутні отруйні змії та небезпечні хижі звірі, тож вирішив вдатися до нещасного випадку. Дівчина послизнулася на яхті і вдарилася головою об борт. Такого повороту Родя не передбачив. А мав би! Чекав і дочекався на свою голову. Тричі дурень! Мудак солоний!

    Родион перетворився на примару. Синці під очима. Бліде, наче папір, обличчя. Саме час у готи подаватися. Готи? У цьому щось є. Раніше сміявся з подібних чуваків та чувіх. Не розумів, що колись передумає і ухопиться за цю ідею, як потопаючий хапається за останню тонку соломинку, щоб врятуватися. Уже знає, де шукати. Є спеціальні сайти. Майже відразу домовився про зустріч на приватній квартирі. Цікаво, що буде?

     Перше враження -  не айс. Захотілося чимдуж втекти, стати маленькою шестиногою мурашкою і заповзти у найтоншу шпарину, щоб ніхто його звідти не дістав. Не встиг. Троє оточили. Затягли у кімнату. Запропонували приміряти деякі речі. Не сперечався. Одягнув темну сорочку, зверху — довгий шкіряний плащ. Навіть дозволив розфарбувати обличчя. Плювати, як буде виглядати у люстерку. Але не стримався, зазирнув. Ого! Тепер він і справді схожий на живого мертвяка. Довершив образ великий срібний хрест на ланцюжку — єгипетський анк — подарунок гота на прізвисько Чорний Янгол, та ще срібна сережка у вигляді павука. От гадство, вухо доведеться проколювати наживо. Боляче? Так. Але не на стільки, щоб приспати думки про тіло Нівеї, яке лежить зараз в реанімаційному відділенні острівної лікарні. Від тих думок реально хочеться дертися на стелю.

    Зовсім інакше враження на Родиона справила маленька відьмочка із зеленкуватим волоссям. Надто розбитна і смілива, говірка і розумна, як на готесу. Відрекомендувалася Летючою Мишою. Ха! Кажаниха! Промовчав. Не засміявся. Довго роздивлявся срібний кулон перетинчатокрилої тваринки з блискучими очицями, володарки темних вулиць, дуже схожої на хазяйку. Родик чесно сказав, що інакше уявляв собі дівчат-готів. Уявляв їх виключно такими собі заляканими створіннями, що ховаються під сходами багатоповерхових будинків, тікаючи від надокучливих перехожих і насолоджуються спокоєм та тишою. Такі ще пишуть на підвальних стінах рядки депресивних віршів.

    Мила дівчина! Особливо, коли хижо посміхається, демонструючи штучні ікла-імпланти, та ще коли підморгує лівим оком, у якому красується лінза із жовтою вертикальною  зіницею. Помітив, що Миша полюбляє торкатися оригінального кулону-талісману. Таке собі нагадування про душевну рівновагу, чи що? Кігті чи то пак нігті, пофарбовані у чорний колір, та ще розцяцьковані білими крапками черепів.