р

***

  Щойно закінчується вечірня репетиція, Ілля мчить додому, аби підготуватись до побачення з Мією. Після того неконтрольованого поцілунку з Христиною хлопця страшенно мучить совість, можна сказати, вона пожирає його живцем. Можливо, було б трохи легше, якби той імпульсивний вчинок списувався на алкогольне сп’яніння, проте Ілля був тверезим, тож виправдання йому нема. Ще й Мія підловила свого хлопця на брехні, чого той аж ніяк не очікував, тож і відреагував відповідно – перевернувши все догори дриґом та звинувативши в усьому ні в чому неповинну довірливу мавку. Як-то кажуть, напад – це найкращий захист.

  Проте, проспавшись та охолонувши, Ілля збагнув, наскільки він був неправий, а також усвідомив, що дуже боїться втратити свій потаємний скарб в особі тендітної, прекрасної Мії. Тож усі минулі дні хлопець намагався усіляко реабілітуватись та загладити свою істинну провину, про яку так і не посмів зізнатись.

- Знову до Мії? – питає брата Олег, котрий також нещодавно повернувся додому.

- Ага, - відказує Ілля, поспіхом перевдягаючись.

- Тут таке…, - Олег робить паузу, добираючи слова. Наливає собі склянку води. – Завтра в тебе концерт?

- Ага, - так само коротко відповідає Ілля.

- Я не мав тобі цього казати… Тьотя Рая просила мовчати…

  Ці слова змушують Іллю відволіктися від зборів та завмерти на місці. Він уважно дивиться на брата, очікуючи продовження.

- Раїса Степанівна знов запросила на концерт нас з дівчатами. Їй дуже сподобалася Христина. Ти й сам, мабуть, це помітив…, - п’є воду.

- Налий мені також, - прохає Ілля, починаючи нервово ходити туди-сюди по кімнаті. – Тобто, вона збиралася влаштувати мені западню? – зупиняється.

- Щось типу того, - Олег чухає потилицю, наповнюючи водою склянку для брата. – Я тебе вирішив попередити, бо якщо на концерт прийде Мія, то може скластись не дуже хороша ситуація. Вона прийде? – простягає склянку.

- Тепер навіть не знаю, - Ілля бере воду, п’є. В горлі пересохло від приголомшливої новини. – Мушу якось викручуватись, бо мама від свого не відступиться. Навіщо вона це робить?! – нервується. – Невже не розуміє, які проблеми мені створює?!

- Я гадаю, вона просто бажає тобі кращого.

- Тобто Мія, по твоєму, не найкраще із того, що могло зі мною трапитись?!

- Ну… Вона дуже красива та мила… Але ж зовсім юна, - зауважує Олег. - Ви такі різні… немов з різних світів.

  Як же вдало підмічає брат. Щоб не видати своїх емоцій, викликаних влучним коментарем, Ілля робить кілька ковтків води.

- То які іще плани в моєї матусі? – роздратовано запитує він після паузи.

- Взагалі, чи на завтра?

- Почнімо із завтра.

- Після концерту нас всіх запрошено до ресторану. Тітка Рая забронювала столик на шістьох.

- Цікаво, коли вона збиралася повідомити про це мені?! Господи, що за жінка?! – Ілля встромляє руки в волосся. – Як, на її міркування, я мав би вчинити із Мією?! Спровадити її та поїхати в ресторан в компанії інших дівчат?!

  Повисає напружене мовчання.

- Ви з Мією давно разом? – обриває паузу Олег.

- З початку весни, - відказує його брат, ставлячи пусту склянку на стіл.

- Ти її любиш? Чи це…

- Люблю, - рішуче заявляє Ілля.

- Блін, хлопче, якого ж хріна ти тоді поцілував Христю?! – емоційно  випалює Олег.  

- Що?! – в Іллі очі лізуть на лоба. – Звідки ти про це знаєш?!

- Мама твоя розказала.

- А вона, часом, не запустила цю новину по радіо?! – здається, хлопець от-от лусне від обурення. - Може, мені ще щось варто знати? Які іще справи намагається провернути матінка за моєю спиною?!

- Знаю, братику, коли батьки лізуть в особисте життя, то є кепсько. Але… Може, тобі варто замислитись? Якщо стався той поцілунок, то, значить, кохання не настільки вже й сильне… І поки не пізно щось змінювати…

- Кохання сильне! – перебиває Ілля, вперто стоячи на своєму. – І більше ні слова мені про Христину. То була помилка! Дурна помилка, про яку я страшенно жалкую!

  Олег з розумінням та співчуттям позирає на брата. Очевидно, що дану розмову вичерпано.

- Коли тебе чекати додому? – гукає він навздогін Іллі, коли той, нервово схопивши зі столу мобільник, розвертається та спішить до вхідних дверей.

- Не знаю, - недбало кидає через плече хазяїн квартири. – Може, залишуся на ніч у Мії.

МІЯ

  Виходжу разом з Наталочкою надвір, проводжаю її, а сама залишаюсь чекати коханого. Він з’являється за кілька хвилин, і я одразу ж відчуваю, що з настроєм в нього щось не гаразд, хоча й  намагається це приховати.

- Тебе хтось засмутив? – запитую свого хлопця, ніжно цілуючи в губи. – Що зробити, щоб ти повеселішав? – вдивляюся в любі очі.

- Веснянко моя, - Ілля міцно пригортає мене до грудей. – Не зважай. Трохи з Олегом погиркались. То таке, нічого серйозного, між братами буває.