3

Я запрошую вас до своєї емоційної новинки під назвою: «ТИ НІКОМУ НЕ РОЗКАЖЕШ». Долучайтеся ♥️!

Він: Я звичайнісінький хлопець. Ви ніколи не помітите в мені вади. Навіть якщо візьмете мікроскоп – не вийде. Я працюю, як і ви; я тусуюсь, так само як і всі... все як у всіх, крім одного «але»: в одній із кімнат своєї квартири під замком я тримаю дівчину.

Вона: Як часто ми помиляємось? Я гадала, знаю його. Мені здавалося, я вмію розумітися в людях. Виявилося — ні! Той, кого я любила — зрадив мене. А той, кого неможливо полюбити, — перевернув мій світ, змусивши глянути на нього по-іншому.

***

Будинок, до якого мене привела Кімберлі, був переповнений веселою молоддю. Грала гучна музика і мені на секунду здалося, що літо нікуди не поділося. Ми, як і раніше, йдемо разом на вечірку, де багато красиво одягнених людей і всі вони скачуть під сучасну музику.

— Так, прибирати вони після цієї вечірки будуть ще тиждень, — верчу головою на всі боки, розглядаю натовп і хаос, що панує навколо.

— А це хіба наші с тобою  проблеми? — грайливо підморгує сестра. — Ми не повинні турбуватися про це. Наше найголовніше завдання — чудово провести час. А за прибирання нехай думає братство Алекса! Ходімо! — тягне мене за лікоть у невідомому напрямку. — Подивимося, що наливають у них у червоні стаканчики.

Пропозиція приваблива, тому не смію від неї відмовлятися. Іду в той бік, куди тягне мене Кім.

— До речі, у мене для тебе такі шокуючі новини, що ти просто зараз знепритомнієш.

— Я навіть не знаю, хочу я їх почути чи ні! — усміхаюся і виловлюю поглядом світле волосся Алекса. Енергійно махаю йому рукою привертаючи увагу, але на жаль він мене не бачить. Брат із кимось щось обговорює. А коли натовп біля них розсмоктується, я бачу, що цей «хтось» — Ендрю.

О Боже! Якщо тут Ендрю, то десь поблизу може блукати Майкл?

Швидко озирнувшись, я не бачу його високої фігури, але всередині вже оселилося погане почуття. Тепер майбутні веселощі мені не здаються такими вже й нестримними, якщо тільки…

— На, — Кім впихає мені в руки червону склянку з рідиною такого ж кольору. — Спробуй! Тобі сподобається! Коротше, слухай! Пам'ятаєш мого Метта?

— Того дорослого чоловіка, від якого ти втекла, підібгавши хвостик, коли ми були у закритому пляжному клубі? — роблю ковток. Кім мала рацію. Мені подобається це, щоб це не було.

— Так, саме він! Ти уявляєш, Метт викладає у нашому універі! Ти можеш у це повірити? Бачила б ти його обличчя, коли я увійшла до аудиторії, і наші погляди зіткнулися.

— Оце так!

— Він мені казав, що має яхт-клуб, а виявилося…

— Ну ти, теж йому багато чого розповідала. Так що ви ніби квити. І що було далі? Він не попросив тебе залишитись після занять?

— Попросив, — сестра збентежено відводить погляд і густо червоніє. — Але це зовсім інша історія. Ходімо потанцюємо!

— Я не дуже люблю танцювати! — у моїх очах спалахує вогник страху. — Як я зможу танцювати перед усіма цими незнайомцями?

— Тоді скоріше допивай і ходімо. Тут немає нікому до нас ніякої справи. Просто рухай тілом, як тобі хочеться!

Її чудовий настрій заражає мене та пробирається під шкіру. Звідки вона має стільки енергії? Я завжди по-доброму заздрила Кім. Її простоті та не закомплексованості. У неї завжди так легко виходило бути «своєю» у будь-якій компанії.

Хоча… вона має рацію. Тут мене ніхто не знає. Тут я можу бути ким захочу. Мені не доведеться червоніти за свою поведінку у понеділок. Тому…

— А знаєш, ходімо! Коли ще як не зараз? — осушую до дна вміст склянки.

— Повністю підтримую!

Ми вибираємо найцентральніше місце на танцмайданчику. Я дивлюся, як рухається Кім і намагаюся повторювати за нею рухи.Через кілька хвилин, мені більше не потрібно ніяка підказка як поводитися у місці, де звучить приголомшлива музика.

Тут й правда, немає нікому до нас справи, тому мої рухи стають більш спокусливими.

Музика проходить крізь мене, наповнюючи кожну клітинку насолодою. Насолода примножується в мільйони разів, коли прикривши очі, відчуваю на своїй талії чужі дотики.

Стоп! Що відбувається?

Злякано розплющивши очі, я бачу перед собою усміхнену Кім, різко обертаюся і мало не падаю, втрачаючи рівновагу зрозумівши, хто стоїть за моєю спиною.

.
Майк заривається в моє волосся долонею притягуючи до себе. Ось так, на тлі  натовпу що танцює, наші губи зливаються в пристрасному поцілунку, змушуючи провалитися у власний оглушливий всесвіт, де є тільки він і я.

Я до останнього не вірила, що Майкл прийде сьогодні, але його поява виявилася приємною, хвилюючою несподіванкою.

Неслухняні руки хлопця притискають до себе сильніше і позаду чується голосне покашлювання:

— Гей, ви двоє! Ідіть вже кімнату собі знайдіть! — жартівливо заявляє Кім. — Тут діти!

Не заздри Кім, на твоїй вулиці теж перевернеться фургон з морозивом. Правда, я не встигаю вимовити цього вголос, тому що Майк мене випереджає грубішою фразою:

— Іди провітрися! — хлопець відривається від моїх губ, щоб огризнутися їй.

А у мене перед очима починають танцювати картинки спогади останньої нашої зустрічі. Вона була тоді... Після уроку біології, коли випадково в кабінеті залишилися він, я і Рейчел.

Я не поспішала йти, коли клас спорожнів. Розвернулась до Тореса і, склавши руки на грудях, пропалювала його поглядом.

— Що? — смикнувши бровою, глянув у відповідь. Погляд не ховає отже, він впевнений у своїх намірах. — Ти хотіла мені зробити сюрприз? Краще попередила б, а не ігнорувала два тижні!

— Так у цьому сенс сюрпризу, ідіот! Сюрпризи зазвичай несподівані!

— Я ненавиджу сюрпризи, — хлопець приймає більш розслаблену позу, а я навпаки. Вся стискаюся, ніби в мене встромили тисячі голок.

— Запам'ятаю! Хоча яке тепер це має значення? — спалахую.

— Ти довго збираєшся підслуховувати? Може тобі на диктофон записати нашу розмову, щоб ти потім уночі слухала та аналізувала кожне слово?