7

Майк

Ви думаєте я довбаний мазохіст? Збоку може показатися саме так. А ще я одержимий психопат, тому що ніяк по-іншому не пояснити мій неконтрольований спалах, який привів до справжнісінького стеження за Кристал.

І, чорт забирай, я ж сам порвав з нею. То якого біса я не можу перестати думати про неї та постійно гашу в собі порив підійти? Доторкнутися як раніше, притиснути до себе.

Чи не ідіот я? Ідіот ... але нічого не можу з собою вдіяти, можу тільки потопати у своїй дурості та безпорадності.

Їй краще без мене і цьому свідчить невгасна усмішка. Перші кілька тижнів були важкими для Кріс, і ось зараз, на кінець вересня, вона здається освоїлася.

У подруги обрала зубриху Венді. І цей переросток, що вічно в'ється біля неї, начебто непоганий хлопець. Чад. Куди ліпше за мудака Тайлера.

Швидше за все, я так думаю через відсутність іскри між ними. Тайлер, той, тільки й робив що слини, пускав на мою Кріс. Стоп… не мою. Вона вже не моя.

Я коли дізнався що Рейчел кинула їй у волосся жуйку, готовий був сам побрити налисо ту дурну дівку. Чого не живеться спокійно тій стерві? З нею я точно не маю наміру відновлювати стосунки.

— Годі вже на них вирячитися! — болісний удар у плече змушує мене вийти з трансу в якому перебуваю ось вже десять хвилин. — Хочеш я йому пару пальців зламаю? — Ендрю весело підморгує, але йому тільки дай волю. Знаю цього парубка. У них із Чадом давно особливі стосунки. Холодна війна. А все через те, що Чаду теж подобається Керрі.

Жоден з них не може до неї підійти та зізнатися в симпатії, але ж один одному горлянки через неї готові перегризти не моргнувши й оком.

— Не треба нікому пальці ламати, зрозумів мене? — гарчу у відповідь. — Нехай розважаються?

— Ти якийсь непробивний. Він тобі не муляє очі? Майже місяць крутиться біля твоєї дівчинки, а ти все це хаваєш. Та ще й добавки просиш.

— Кристал більше не моє дівчисько. Нехай гуляє з ким хоче. Тема закрита!

— То перестань вирячитися на них. Ти гадаєш, це ніхто не бачить?

— Мені все одно хто і куди дивиться, — рівно кидаю і знову повертаюся до цієї парочки.

Нова зачіска Кріс зовсім не йде. І сама вона, явно до неї ще не звикла. Постійно смикає світлі кінці, заправляючи за вухо пасма, а коли їй остаточно набридає це, просто зав'язує волосся у хвіст. Ось як зараз.

Вона така кумедна. Все намагається уникнути зорового контакту зі мною. Вдає, що мене не існує. Я знаю… я заслужив на це. Але все одно, власні незгасні почуття до неї, дряпають нутрощі іржавим цвяхом, залишаючи глибокі рани.

Я не пара їй. Ця догма без зупинки крутиться у мене в голові. Батько має рацію. Я не зможу подарувати їй те життя, на яке вона заслуговує. Я вже пішов кривою. Далі буде лише гірше.

Нам залишилося разом провести один навчальний рік, а далі вона забуде про мене? А я? А кого це взагалі стосується?

Помічаю, як Чад залишає своє місце і йде з буфету. Веде собі невимушено. Чудовий актор. Я знаю, куди він іде. Зазвичай у цей час, цей малий працює донощиком для мене. Розповідає про Кріс усе, що вдалося дізнатися за тиждень, а натомість я підігнав йому номер Керрі. Ендрю мене вб'є. Але я на все готовий, аби з Кристал усе було добре.

.

До речі, саме час і мені покинути суспільство мого друга. Не промовивши жодного слова, я плескаю Ендрю по плечу і йду. Через пару хвилин я вже тисну міцну долоню Чада.

— Як справи? Що нового? — питаю я з перебільшеною цікавістю.

— Все по-старому, — відсторонено відповідає Чад. — Ти передав Тоні посилку?

— Так. Передає тобі привіт у відповідь.

— Можеш йому передати, що я умив руки. Більше не збираюся перебирати його крадені тачки та штовхати своєму дядькові деталі.

Як усе складається дивним чином, так?

Виявляється не тільки Кріс та нитка, яка пов'язує мене та Чада. Тут утворився справжнісінький заплутаний клубок.

Як згадувалося раніше, я зв'язався з поганими хлопцями. Мені потрібні гроші, щоби з'їхати від мами. Інакше мене посадять за вбивство вітчима.

До батька я не сунуся. У нього зараз налагоджується життя. Мені не п'ять. Тягарем бути не збираюся. Вони з Мірандою з'їхалася і тепер вона доглядає за ним. У них можна сказати медовий місяць, а тут я із кислою пикою.

Тому я вирішив самостійно заробити та ні на кого не розраховувати. Цих хлопців знайшов за оголошенням. З першого погляду здавалося все пристойним. Прозорим. А потім… здається, я втягнувся.

У нас з'явилася легальна схема збуту «продукції», скажімо так. І не описати словами мого здивування, коли за прилавком магазину автомобільних запчастин, куди ми помчали продавати товар, я виявив Чада. Він виявляється, допомагав своєму дядькові після навчання.

Після цього наша «дружба» стала ще міцнішою.

— Наступного тижня бал, — начепивши на очі сонцезахисні окуляри, Чад висмикує мене з власних думок.

— Чув подібне, ти запросиш Кристал. — Наполягаю.

— Ще чого! Досить того, що я вдень доглядаю за нею. Я взагалі не збирався йти туди.

— А підеш! Керрі тобі до речі відповіла на дзвінок?

— Відповіла, — невдоволено хмикає. — Ти не боїшся, що вона закохається в мене?

— Хто, Керрі? — з подивом дивлюсь на нього. — А чи не в цьому весь сенс?

— Керрі тут до чого? Я про Кріс.

Розуміння його питання проходить неприємним ознобом по тілу. А ось кулаки навпаки, засвербіли.

— Ні, не закохається, — гарчу у відповідь.

Мене взагалі це не повинно хвилювати. Але, чорт забирай, все одно хвилює. Бісить. Дратує. Вже самому починає здаватися, що це стеження — дурна витівка. Чого я домагаюся?

— Чого завмер? — смикає бровами Чад. — Ну так що? Мені запрошувати її?

— Йди до біса!

— І я про те ж! — несподівано з розумінням відповідає він і мені починає здаватися, що я все життя вибирав не тих друзів. Алекс не береться до уваги.

— Тому давай без мене на балу, га? А так доглядатиму. Ти тільки нічого не подумай, але з нею весело.