Розділ 6. Любов сліпа

Любити – це не означає дивитися один на одного, любити —

це означає разом дивитися в одному напрямку

(Антуан де Сент-Екзюпері).
 

Соня

Зручно вмостившись у ліжко, я дослухалась до шуму на вулиці. Готель був на першій береговій лінії, тож музика з набережних клубів доносилась крізь відчинений балкон. Як не старалась, та заснути не виходило. Спека була однією з причин. Підвівшись, я вийшла на лоджію з телефоном.

Жодного дзвінка чи повідомлення. Навіть нагадування про присутність у моєму житті коханої людини.  Я стримувалась весь день, щоб не набридати. Чекала, що Тимур сам подзвонить, згадає, засумує. Але у відповідь тиша. Що це може означати?! Мама сказала б, що я вигадую собі проблеми.

Можливо, вона права, я часто створюю problems на порожньому місці.  Скучила! Чи все ж почуття самотності й непотрібності змушує переступити через свою гордість. Випрошувати від хлопця уваги найбридкіше. Дарма що пізній час, вирішую набрати його номер.

- Привіт.- доноситься голос хлопця.

 - Привіт, коханий. Як ти?- поводжусь, наче й не було ніякої сварки.

- Все добре, працюю.- позіхає в слухавку.

- Досі? – дивуюсь. Поглянувши на дисплей, переконуюсь що година пізня. Та й дивний шум лунає на задньому фоні.

 - Так, багато роботи,- переконує мене.

 - Тимуре, а що то за шум? 

- Це звуки з клубу доносяться крізь вікно.

- Он воно що. А мені здається, що ти мене дуриш! - зверхньо відповідаю.

- Соню, ти весь час чимось незадоволена.

- Я? Так, бо мені набридло слухати твою брехню.

- Набридло? То не слухай! - короткі гудки змушують повернутися у кімнату. 

 Кинувши телефон, падаю на ліжко. Невже ми більше не будемо разом! Ось це і є кінець?! Я витираю сльози, які котяться щоками без зупинки. 

 Ну чому він так зі мною?! 

Стіни тиснуть на мене, змушуючи визнати свій страх. Страх самотності виявляється найбільшим. 

Тож, умившись, я вирішую прогулятися.  Завжди мріяла провести ніч біля моря.  Повітря прохолодне, і я беру з собою покривало. Блукаючи вузенькою стежинкою між окремих будиночків, я виходжу на широкий пляж. Навколо ні душі. Порожнеча, як на березі, так і в душі. Вмостившись близько до води, милуюся красою природи. Тільки море і я. Що ж робити далі? Куди заведе мене боротьба з гордістю та правдою.