Літо довжиною в життя

Розділ 10. Інна

Інна

Прокинулась я від болю. Страшенний тупий біль у голові. А розпочався він від шуму, який доносився невідомо звідки. Мій мозок адекватно сприймав ситуацію, що косити щось у готелі навряд чи будуть. Я різко розплющила очі. Переді мною була невідома кімната, схожа на комору гуртожитку. Я що в страшному сні?! Таку я тільки у сні й бачила.

Стіни обклеєні дешевими й недоречними шпалерами. З меблів тільки шафа, стіл з табуреткою та ліжко, на якому я й сиділа. Від огиди я різко піднялася з нього і кинула недовірливий погляд. Постіль була чистою, та від одного бачення цього інтер'єру мене нудило. Відчувши судомний біль у голові, схопилась рукою  й присіла. Я розуміла, що то все вино з самбукою. Та мене хвилювало більше моє місце знаходження. 

Наче відчувши, до кімнати зайшов незнайомець. Ну той самий блондин. Я перелякано вирячила очі. А він присів на табуретку, мовчки простягнув мені склянку, та пігулку в іншій руці. Я й питати не стала, просто випила таблетку. Кивнувши в знак подяки.

- Де я?- єдине що мене хвилювало. 

- У мене вдома. Ти вчора відключилась в клубі. Перепила.- засміявся хлопець.

- Я вже піду.- злісно відповіла і піднялась.

Хлопець не заперечував. Він провів мене надвір. Маленький двір, де пахло щойно скошеною зеленою травичкою. Я повільно вдихнула аромат і здається, біль пройшов.

Озирнувшись, я побачила звичайний двоповерховий будинок, як я зрозуміла з маленькими кімнатками, як мурашник. Розташовувався поряд з лісом, тож я зраділа, що повертатись далеко не доведеться. Наш готель в кількох кроках. Я всміхнулась незнайомцеві, і пішла геть. На його розчаровані очі мені було байдуже. Якщо він мені один раз допоміг і не скористався ситуацією, це ще не означає що він справжній лицар. 

Минувши гущавину лісу, я вийшла на доріжку, що вела в наш готель. Вишукане білосніжне приміщення змусило всміхнутися. Не дарма я працюю цілодобово, маю право шикарно жити, хоча б під час відпустки.

Неповторний стиль готелю зачаровував своєю красою. Консьєржка кинула на мене зухвалий погляд, та всміхнулась. Я пройшла і піднялась ліфтом на поверх.Зайшла до кімнати де панувала тиша і я вирішила, що подруга спить. Прокравшись до ванної,  мигцем зникла за дверима. Боже, як же я обожнюю теплу ванну.  Насолодившись комфортом та знищивши всі докази своєї ганьби, я вмостилась у ліжечко. Те, що вже була восьма ранку, мене мало хвилювало. Тільки но торкнулась м'якої постілі, я відключилась. 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше