Літо довжиною в життя

Розділ 4. Інна

Інна

Коли я побачила цього засранця у коридорі, то обурилась. Оце так пощастило. Нахаба ще й з нашого готелю. Я не пробачила йому того вчинку на пляжі. Хоч і красунчик, та провчити його б не завадило. 

Та помсту подають холодною стравою, тож я відклала розплату на деякий час. 

У ресторані Соня кинула мене і пішла за стіл. Користуючись нагодою, я повільно рухалась навколо столів у пошуках вільних чоловіків. Мені сьогодні справді щастить, наперекір нав'язливості подруги.  Познайомилася з двома спортсменами. Обоє кремезні та галантні. Запросили ввечері на коктейль. Я пообіцяла подумати, та номер телефону не лишила. Достатньо було самоствердитися за їх рахунок. Все ж я красуня, і чоловіки липнуть до мене як мухи на мед. 

Повернувшись до Соні,  я ще зиркала по приміщенню, шукаючи когось особливого.  Та зауваження подруги щодо моєї поведінки розізлило мене. Я зазвичай стримую емоції, а тепер же не змогла втриматися, щоб не дорікнути їй Тимуром. Він ще той покидьок. То ж Соня замовкла тільки но мова зайшла про її коханого. Він псує їй життя й оточенню. Як же я його ненавиджу. Краще б ніколи його не зустрічала.

Софія помітно зблідла і перевела тему. Хоч раз поїла мовчки. Після обіду вона відправилась  у місто, а я пішла на розвідку. Літня жіночка на ресепшені любить ляси точити. Не довелося довго її вмовляти щоб розповісти про всіх та все, що мене цікавило. Тож про незнайомця я знала багато цікавого.

Цей придурок, на щастя, на відпочинку сам. І за словами жінки постійний клієнт їхнього готелю. Приїздить раз на місяць, гостює тиждень - два, а потім з'їжджає. У готелі буває рідко: або вночі, або рано-вранці. Тож вдень його номер пустує. 

Припущення про його сімейний стан мене вже не хвилювало, та бабця стала сватати мене за всіх, хто їй подобався. Все ж я поважно вислухала її й втекла щойно вона змовкла. Як не крути, а балакучість часом корисна штука, жінка й не помітила як я зліпок ключа зробила. От дурепа!

Знайти майстра, який би терміново виготовив ключ не було проблемою. Вже через годину, я мала доступ до лігва нахаби. Та легкої помсти я не хочу.  

Розмірковуючи над планом, я пила коктейль у барі біля басейну. До мене приєднався інструктор з плавання, Геннадій, який був вільний від занять. Милий. Та для мене він надто допитливий та прискіпливий. Такий собі равлик - липучка. Знудившись за його розповідями про морські пригоди, я втекла від нього в туалет, а насправді до номера. 

Близько сьомої повернулась Соня. Я пила вино, яке придбала у барі. Мені сподобалося напівсолодке з ноткою вишні. Обожнюю кислинку. 

Соня здивовано підняла брови, заставши мене в номері. Та я не збиралася затримуватися у її компанії. Мене чекав клуб на березі. Спортсмени обіцяли влаштувати круту вечірку.  Та, на жаль, без приманки й допомоги подруги мені не впоратися. Тож Соня була наживкою у моїй помсті. 

Вмовляти її завжди було важко, як і зараз, довелося приховати від неї істинний план. Їй не потрібно знати подробиць, а лише прохання - відволікти хлопця. Така участь її порадувала і вона погодилась.  Їй все одно нічого не загрожує.

Випроводивши подругу за двері, я засунула у замкову шпарину шматочок паперу і наздогнала її у коридорі.  Сонька хвилювалась, авантюри не в її дусі. Та роль була не складною. Разом з незнайомцем вони рушили до нашого номера, а я проникла до його кімнати. Зачинивши за собою двері, роззирнулась по сторонах, щоб збагнути з чого почати. І мене понесло. Біль, злоба, та образа накотились на мене. Я трощила все, що бачила.  Зупинилась тільки, відчувши порожнечу.  Спустошення в душі змусило тверезо оцінити ситуацію. Що ж я наробила! Страх ось що я відчула відразу. Не тому що за хуліганство карають. А тому, що здатна зламати й знищити все, що оточує. 

Я зникла за дверима, забувши їх замкнути. На поверсі була вбиральня, де я зачинилась. Видихнувши, я дивилась на судомне скорочення м'язів обличчя. Кров по венах пульсувала страшенним ритмом. Я відкрила кран  і холодною водою змочила обличчя, похлопуючи по щоках.  Викид адреналіну освіжив мій вигляд, тож заспокоївшись, я повернулась до нашого номеру іншими сходами. Соні не було. Я почала хвилюватись, та нариватися на неприємності не в моїх правилах. Випивши келих червоного, вмостилась у крісло. Поглядаючи то на годинник, то на двері, чекала подругу. Все ж буде добре, так?! Інакше не може й бути.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше