Розділ 50. Інна

Інна

"Навчись чекати. Все відбувається вчасно і в потрібний час."

Хелен Соул.

Біла смуга у моїй зебрі почалась раптово. Я й мріяти не могла про сестру.

Те, що зробив Тимур, перевернуло мій світ з ніг  на голову. Спочатку я просто скаженіла від думки, що він дозволив собі  подібне: залізти у мою сім'ю та копирсатися у брудному одязі батьків. Мені було не лише бридко,  а й соромно, що він аж так багато  знає. 

Я  гадала, що така інформація відлякає його і пропозиція втратить свою вагу, та Тимур не відступив. Постійні телефонні дзвінки та балачки про справи, рішення. 

Світлана почала звикати до мене. Дізнавшись про її життя, я зрозуміла як не солодко жилось нам обом. Та зараз ми вдвох і зможемо зализати рани один одного. 

Адаптація до нового життя проходила швидко. Перші дні ми майже не розлучались зі Свєтою. Тільки на третій день я пішла на роботу, лишивши дівчинку саму. Мій материнський інстинкт все одно змушувала надзвонювати по кілька разів на годину. Та минув тиждень і я звиклась з відповідальністю, що впала на мої плечі. Зараз так приємно почувати себе потрібною і дорогою людиною у чиємусь житті.

Важливі питання не давали  спокою і мені довелося їхати до Бердянська. Тепер моя місія розібратися з опікунством і мати реальні права на сестру.  

Не лише задля власного спокою, це обіцянка Світлані.

Соня зайшла до мене перед дорогою. Її поведінка здалась мені дивною. Я гадала, що її ненависть до Тимура все ще сильна, а захищає вона його жваво. Турбота про почуття та витримку здалась мені занадто як для колишньої дівчини. Та я не відступатиму. Мені потрібен час на роздуми, Тимур прийняв правила. Хай чекає! 

Я помітила вогники злості в очах Софії, та цікавитись причиною не збиралась. Наскільки мені відомо, у них з Ігорем цілковита гармонія. Та й зараз зовсім не до з'ясування любовних перитерій.

Наступного дня ми зі Свєтою вже були у Бердянську. Спочатку ми потрапили до квартири, де мала зібрала свої речі на перший час. А вже потім ми пішли до відділу соціального захисту населення. В черзі ми грались у гру "Вгадай річ", щоб хоч якось вбити час. 

До холу вийшла жіночка років сорока, в офісному вбранні: чорна спідниця та біла сорочка, окулярах. Пильно, пронизуючи всіх у залі, як сканер, зупинила свій погляд на мені. 

- Матвієнко Інна, - промовила впевнено дивлячись у мої вічі.- Проходьте!- жінка зникла за дверима. 

Я підірвалась і зайшла, лишивши сестру  у коридорі.

Жінка сиділа за столом і гортала папери, навіть не дивлячись на мене.

- Присядьте!- мовила і рвучко підняла очі.

Я мовчки опустилась на стілець навпроти. 

- Я ознайомилась з вашим запитом. Ви знаєте, що дівчинка порушила закон?- похиливши голову вперед, подивилась на мене з-під  окулярів.

- Так. Я знаю, що Свєта переховувалась.  Ви зрозумійте, вона боялась...

- Вона порушила закон.- не дала договорити мені й слова..- А це означає, що Вашу справу розглядатимуть у суді. І щоб отримати опікунство Вам потрібні вагомі аргументи.

Жінка, не пояснивши нічого, наказала покликати наступного. Чим вказала мені на двері без будь-якої можливості поговорити.

Я піднялась і побрела до дверей. Мене лякали її слова. Та й моя недосвідченість грала роль. Я ж не юрист чи адвокат. Звідки мені знати тонкощі судових процесів. 

Мої плани рухнули. Тепер доведеться лишитись на кілька днів, знайти адвоката і розібратися, що робити далі. 

Мій дзвінок Софії був недоречним, як я потім зрозуміла. Дарма гадала, що її цікавить моє життя і мої проблеми. Я не встигла нічого пояснити. Та й почувши у слухавці знайомий голос, вже не мала бажання обговорювати наболіле.

- Це що Тимур?

- Ааа, - крім мовчання у слухавці, доносився ще й голос Тимура.- Так, Інно. Це Тимур. Ми саме зустрілись, поговорити треба. Я тобі передзвоню пізніше, добре.- Соня кинула слухавку, не дочекавшись відповіді.

Я стояла шокована, слухаючи короткі гудки. Як взагалі це розуміти? Чому це вони разом? 

Всередині утворився клубок зі злості, страху й розчарування. А що як ці двоє знову разом?  Можливо Соня не дарма цікавилась моїм рішенням? 

Я присіла на ліжко, й жбурнула телефон подалі. Моєму здивуванню не було меж. 

Чи може подруга вчинити там зі мною?! Соня ж прекрасно знає про мої почуття. 

Я підірвалась й, накидаючи варіанти розвитку подій, намотувала круги кімнатою.

Вперше з моменту пропозиції я відчула страх. Боюсь втратити його. Я так довго мріяла про те, що ми зможемо бути разом. А тепер, захопившись новою роллю сестри, зовсім забула про почуття Тимура. Соня права. Я егоїстка. Він же телефонував кожного дня. Його милі смс зранку та ввечері. Якщо він передумає чи кине мене - винною буду лише я. 

Я підняла телефон і присіла на ліжко. Відкрила розділ повідомлень. Нове повідомлення для Тимура.

Довго крутила мобілку в руках. Набирала довгий текст і видаляла все до чистого аркуша. 

Все ж написавши "Так", я натисла відправити, заплющивши очі в очікуванні швидкої відповіді.