Глава 1

Була ніч. Я зав'язував свою клюшку для завтрашньої гри в лакросс.  Як тільки я закінчив, пішов  у ванну. Коли я  виходив то почув звук який йде з вулиці. Я взяв клюшку і тихо вийшов на вулицю. Раптом, звідки не візьмись, з даху звалилося, щось таке велике, за зростом мене.  Коли я придивився це був мій безголовий друг.

Томас. В цей момент я закричав, він побачив мене і тоже закричав.

І я сказав. 

- Томасе, тобі жити надоїло?

- Звідки мені було знати, що ти зараз іменно тут ходиш. А ти це... Чому з клюшкою?

- Я думав це, якась тварина.

- Тай(так мене іноді називає Томас)  я як твій друг, порадив би взяти, щось потяжкіше, чим ця клюшка.

- Добре, в наступний раз, якщо я тебе удару чим небудь другим, но не клюшкою, замість це твоя ідея була.

- Знаєш, я тут подумав, клюшка тоже підійде да вона хороша річ, знаєш я даже в магазині таку бачив.

- Тобі вдома не сидиться чи, що ? І, ах-да, тепер скажи мені... Якого біса ти тут робиш?

- Ааа... ну так це, хотів сказати, що в лісі був знайден труп дівчини. І батько влаштував комендантську годину.

- І, що? Ти хочеш, щоб ми пішли в ліс і слідкували за твоїм батьком.

- Чому би і ні. За то дівчину найдемо, і я докажу своєму батьку, що з мене теж вийде поліцейський.

- Окей, тіки давай пошвидше, а то мені завтра на гру, ще їхати.

Пізніше ми поїхали на машині Томаса, ми взяли ліхтарі, мій ліхтар просвітив зовсім трішки. Вся надія була на ліхтар Томаса. Ми йшли все далі і далі. І раптом, ми почули голоси людей,  і як гавкали собаки. Ми виключили ліхтарі, щоб нас не замінили. Це був батько Томаса і його напарники.