Глава 2

І тут, один з напарників побачив Томаса, а я встиг сховатися за дерево. Потім Тома піймали... йому хотіли винести вирок, за непослух, нікуди не виходити, а сидіти вдома, поки закінчиться комендантський час. Його хотіли посадити в машину. Но його батько зупинив напарника і сказав:

- Зачекай, це мій син.

- Тату я зараз все поясню.

- Ти підслухав мою розмову з шерифом.

- Ні! Так! тобто  Ні.

- Томас(голосно відповів батько).

- Ну да-да, я підслухав, но я зразу положив трубку.

- Заберіть його. Сказав батько Томаса.

Після того, як його вивели, я залишився один. Я спробував вийти з лісу тим же шляхом.

 Раптом, я щось почув, щось бігло в мою сторону. І тут звідки не візьмись, вискочив олень, він був дуже наляканий.

Він зачепив мене копитом і я впав,  і загубив свій інгалятор. Мені стало важко дихати, я почав його шукати. 

І тут, щось пробігло біля мене, оглянувся, нікого не було, і знову цей горох, но вже зовсім інший, ніби лопаються гілки.

Потім я нарешті побачив, щось велике напоминающого мені вовка, у нього були, дуже ярко червоні очі.

Він подивився на мене і кудись побіг. Від страху, я теж не став стояти, і почав куди очі бачать.

Но мені ставало дихати вже важче і важче.

На моєму  шляху був схил вниз, я спіткнувся і покотився вниз... коли я отямився, я побачив, що поруч  лежав труп тої дівчини про яку мені розповідав Том.

Я встав і знову почав бігти, но дихати мені залишилось мало.

І тут я побачив знову цю тварину. Я біг як тільки міг і  звідки не візьмись він напав на мене, і вкусив мене за живіт, я впав,  не далеко від мене була палка, я намагався дотягнутися до неї.

                               ***

І я дотягнувся, вдарив палкою тварину... я потихеньку встав і почав  вже іти, і ось я дійшов до проїжджої частини дороги.  

Я побачив машину, яка їхала в мою сторону будинку. Я зупинив її, і попросив підвезти мене додому.

Водій виявився дуже добрим, побачив мене в такому вигляді, і відвіз до самого дому.

Я швидко зайшов у ванну, змив рану, забинтував і ліг спати.