Лутш - Занурення

Глава 3

 

   Поїдаючи смажену картоплю, думав о вічному. В цьому випадку вічним виявилось моє невміння битись. Від слова — абсолютно, нічогісінько. Прокручуючи в голові ситуацію, ще раз впевнився, ближній бій абсолютно не моя стихія. Ввірвавшись в хату, я зміг зробити лише три речі. Спершу замахнутись мечем на лучника. Потім перечепившись за стілець почати падати, із-за чого мій удар пішов по зовсім другій траєкторії. Лучник не чикавши такого мега крутого фінта, відхилитись не зміг і я попав йому по шиї. Кріт і один в мінус. Проте, сам я по інерції в'їхав головою в стіну. Відразу зловив дебаф оглушення на 3 секунди. За цей час рога зміг мене так нафарширувати, що не всякий шеф-кухар з 10 роками практики здатен. І доки йде таймер на респаун, я вирішив привести своє реальне тіло до ладу, а заодно, перекусити. Гарна фізична розминка і душ значно покращили мій настрій. А смачна їжа взагалі перевела мене з розряду “я тут падаю духом”, в розряд “бувало гірше”.

   По старій манері, зайшов на форум, подивитись, що нового. Флуда стало набагато більше, що зовсім не дивно. Кожному хочеться розповісти своє враження по будь-якому моменту. Здивувало інше, я зміг знайти себе на відео. Сидить такий собі нуб на гілляці і махає палкою. Мовити, що

   вигляд я мав комічний. це просто промовчати. Більшість просто посміялась, але знайшлись ті, що вирішили повторити мій подвиг. Свята наївність! Як розповідав один герой — не їдь за мною, я сам заблукав. Тепер зрозуміло, звідки взялися люди в тому лісі. Настрій піднявся до нових висот, я не один такий наївний! Навіть дорослим людям хочеться на дереві палкою помахати.

   Відсміявшись, я повернувся в гру. Знову кладовище і прогулянка в одному підгузку селом. Шлях до хати, де мене вбили, зайняв десять хвилин. Встиг зловити пару дивних поглядів в мою сторону, але в іграх таке буває часто, тому просто викинув з голови. Хто за чого вони так дивляться? Хатинка стояла, як і раніше, прикрита і з затуленими вікнами. Тільки перед вхідними дверми видно, щось тяги, велике і важке. Я повторив фокус з відкриттям дверей і відходом в сторону. Цього разу все обійшлося тихо. Виплигувати ніхто не став, нічого не летіло. Всередині лежало тіло вбитого мною лучника і залишки моїх речей. Дуже дивно, а що тоді тягнули невідомі? Чи, можливо рога залишився один, втрачати час на трупи не захотів? Своїм речам я дуже зрадів, особливо грошам. На тілі лучника знайшлось 3 срібних монети, сагайдак зі стрілами, незрозумілий малий кусок шкіри з візерунком. А саме головне, знайшовся магічний сувій, справжній! Такі речі можливо використати один раз, але навіть магію знати не потрібно. З підказки системи, при уважному погляді, стало зрозуміло, закляття стихії води, яке заморожує ціль на 10 секунд. Сильна річ, якщо ціль не зможе уникнути, або протистояти закляттю, то вбити можливо майже кого завгодно. За 10 секунд не поцілити в око — це потрібно ще відзначитись!

   Більше в хаті нічого цікавого знайти не вдалося. Ні тобі інструментів, ні цінних речей, одні глиняні глечики. Довелось радуватись і тому, що знайшов. Спочатку я милився відразу в магазин, продати зайве. Наприклад, навіщо мені сагайдак зі стрілами? Використати не можу, а носити важко. Так, в грі є віртуальний інвентар, що заміняє рюкзак, але вагу все одно відчутно. З моєю силою багато не підняти. Свою ціль я змінив якось раптово. Побачив хату старости і подумав, що потрібно розповісти про групу не дуже товариських людей. Староста мене прийняв без затримки:

   - Знову я вас бачу, молодий чоловіче. З чим цього разу прийшли?

   - Доброго дня знову. Я ходив до лісу, потім повертався і натрапив на дуже підозрілу хату. Коли її обшукам, на мене напали невідомі. Одного я зміг здолати, він ще там лежить. У нього була ось така річ.

   Я показав кусок шкіри з візерунком. Староста дивився на це секунд 7, а можливо і більше. потім якось сильно змінився в лиці та почав давати команди своїм помічникам та охоронцям. Мене\і швидко подякував, виділивши цілих 20 срібних, і попросив йому не заважати. Ображатись я не став, просто вийшов з хати й взяв напрямок на магазин.

   Локальне системне сповіщення: “Всім гравцям, що знаходяться в даній локації! Староста села просить допомоги, потрібно знайти сліди небезпечної організації. Повідомляйте про підозрілих людей, події та речі. Винагорода гарантована.”.

   Огого! Так я локальний івент запустив! непогано, хоча якісь він не зрозумілий, як шукати цих людей? З іншої сторони, я вже деяку винагороду отримав, можна радіти і цьому. А ось дивлячись на власника крамниці, стає зрозумілим — є люди, яких ніщо не виведе з рівноваги. Кремень, а не людина!

   Цього разу я купив трохи хлібців, ніж звичайний, кухонний. Кремень для розпалу вогнища, виявилось, він досить зручний для користування. Хотілось пару склянок зілля лікування, але воно непомірно дороге. Мала склянка коштує цілих 10 сріблом. Замість цього, я купив для скульптора. Спеціальний ніж, лезо якого не пряме, а дещо фігурне. Набір напилків різної форми та точильний брусок. Звичайний набір для новачка, дістався навіть зі знижкою тому, що його ніхто не брав, а товар лежить. На набори для теслі, або коваля грошей недостатньо, довелось брати, що дають.

   Залишки грошей. всі 6 срібла, вирішив цього разу, викласти в кімнаті. Заодно перевірити, що остання з себе представляє. Так, а представила кімната повне розчарування. Прямокутник, чотири стіни і двері. Все! Жодних меблів. Схоже, планується самому обживати власне приміщення. Прямо, як в анекдоті: “Задарма я навіть повітря псувати лінуюсь”.

   Повернувшись на селищну прощу, задумався. Що далі? Пробувати знайти коваля знову? Ігровий досвід підказував, локальний івент сильно замішаний з пропажою коваля. Пошуки можуть сильно затягнутись в часі, а мені це потрібно? Не думаю. Потрібно вже вивчити якісь уміння, а то я нічого не можу. в цьому селі такого не виходить зробити, а це означає, пора міняти місце. Вирішено, йду до більшого поселення. Здається. воно не далеко, гравці давно туди перебираються. По доброму, потрібно шукати групу, самому дорога складніша. Але спогади, знову ці спогади, про минуле. Про гру, в яку я грав з товаришами, як ми там ходили групою. А особливо, кінець цієї історії, після якої я на психологічному рівні не хочу об'єднуватись, хоть і тимчасово. Схоже, не відпустили мене мої страхи, потрібно більше часу.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше