Глава 11

   Прокинувся я дуже рано, це не дивно, спати ліг теж відносно ранувато, хвилювання. Навіть на гру забив великий дрин, в стані нервового напруження тільки нароблю помилок. Ось і маявся весь вечір, то одежа не подобається, то не можу придумати теми для розмов. Всього один день, навіть не весь, а лише 8 годин. Це потрібно стійко перенести та отримати перерив на три місяці до наступного дня соціалізації. Правда, цей мій перший, раніше я лише на шкільних зборах бував. А цього разу рівень буде зовсім інший.

   Нарешті я сів у таксі. З одежі взяв відносно старі речі. Так, змінив думку в останній час. А навіщо намагатися показати себе краще ніж ти є? Вийти в лідери по популярності мені не світить, так чому витрачати непотрібні зусилля? Таксі досить швидко доставило мене до місця проведення —  розважальний комплекс “ДжеДже”. Назва не зрозуміла, але запам'ятовується. Сам комплекс — розрахований на відпочинок людей бізнесу, а не сімей. Тато казав, що раніше в великих містах завжди були присутні пробки. Зараз таке явище відсутнє зовсім. багато швидкісних магістралей, менше людей кожного дня пересуваються, нові авто, більш швидкі, надійні, всі на електроенергії. Все це я зараз можу бачити перед собою. Багато приїжджають на таксі, як і я сам. Ще більше наймають елітне таксі, для пускання піску в очі. Самі круті використовують власний транспорт. Я пригадав ввідні дані по івенту. Запрошено більш ніж 600 людей. Рівень мого бажання, підвісити організаторів за їхні горішки, виріс. Краще, вони собі нехай вуха соціалізують, бажано по всій поверхні.

   Для входу потрібно пройти реєстрацію. Там отримати перепустку, яку відстежують, тому не вийде втекти раніше. Запізнитись можна на 15 хвилин і вийти на стільки ж раніше. Запізнюватись я не став, швидко пройшов до найближчого терміналу реєстрації. Попереду зібралась черга зі 3 людей. Всі хлопці, дещо старші за мене. Схоже, вони тут не перший раз, по сторонах не дивляться, намагаються швидко пройти реєстрацію. На мене особливої уваги не звернули. Я теж вирішив не лізти з розмовами, просто ставши в чергу. На процедуру отримання перепуски потрібно близько трьох хвилин на людину. Теж мені, супер сучасні технології. Чекати 12 хвилин в час, коли все знаходиться на супер крутих базах даних. Мої душевні виливи незадоволення перервав жіночий голос позаду:

   - Привіт! Ти останній в черзі? - дуже ввічливий і приємний голос.

   - Так. - я відповів більше на автоматі, та обернувся.

   Захотілось потерти очі руками, ледь стримався. Переді мною стояла Матильда, з гри. Одягнена в дорогу сукню, з досить великою кількість прикрас на різних частинах тіла. Але погляд, лице — все вказувало на персонаж гри. Я теж не дуже сильно змінив свій вигляд, але тут схожість 100 відсотків. Зробив декілька вдихів і видихів.

   - Якщо я не помиляюсь, ти Мадлен? - нарешті я вирішив спитати напряму.

   - О, ми знайомі? - вона підійшла дещо ближче та поглянула. - Точно! Ти той хлопець, що мав проблеми за бандитами!

   На задньому плані став помітним чоловік, молодий, схожий на тутешню публіку. Але він дуже насторожився, коли дівчина підійшла до мене, схоже, охоронець. Гарна краля, дорога, з дуже забезпеченої родини. Цікаво, що вона тут робить? Такі легко можуть відмазатись від подібних подій.

   - Так, саме я. Дивно бачити, що ти теж на соціалізацію прийшла. здається не твій рівень? - намагався говорити максимально з повагою. Не потрібні мені проблеми з такими людьми.

   - О, так це дуже важлива подія! - дівчина трішки посміхнулася. - подивитись в реальності на гравців, знайти до них підходи, налагодити зв'язки, можливо, завербувати до клану. Справ дуже багато. А ти не плануєш шукати клан?

   - Ні, я не професійний гравець. А клани створюють певні обмеження, тому мені не цікаво. Я тут просто відбути обов'язкову тему і все.

   - Але ж ти повинен розуміти, без товаришів, далеко в грі не просунешся. Занадто багато місць одинаку не пройти?

   - Звичайно розумію. Можливо згодом, але точно не зараз.

   Тим часом підійшла моя черга і розмову довелось закрити. Я швидко відповів на питання, стандартні, про соціальний стан та наміри. Почекав оформлення документів та зайшов до комплексу. Так! І це всього лише просто будівля. Висота першого поверху — мерів 8, не менше. Все дуже красиво в строгих тонах. Багато столів з різними стравами та напоями. В центрі декілька майданчиків, по боках багато місць для сидіння. На задньому плані виглядає сцена, поки що там бігають робочі. Здається, буде виступ, але не зрозуміло чий. Взагалі все навкруги підбадьорює до створення кола друзів та обговорення чого-небудь. Соціалізація, ага. Дуже захотілось сплюнути, але це буде досить некрасиво. Просто стояти та вирачати очі навкруги недоречно, я поволі пішов до найближчого столу. Люди вже почали збиратись в групи по типу — я тебе знаю. Напої почали швидко зникати.

   Взявши бокал безалкогольного вина, почав прикидати, де є затишний куток. Стояти тут весь час не варіант. А сховатись з очей та подивитись зі сторони, дуже перспективно. Один з кутів здається досить хорошим, майже нема нікого поряд, сидінь там теж немає. Довго не думаючи, пішов у тому напрямку, намагаючись лавірувати між людьми. Від голосу позаду ледь не підплигнув.

   - А ти швидкий! Невже я тобі так набридла, що захотів втекти не попрощавшись? - Матильда, теж з бокалом, схоже шампанського, ша прямо на мене.

   - Хм… - я подивився на дівчину. - У мене є питання, відповіси?

   - Ого, якщо про мій вік чи мої параметри, звісно ні, в дівчат таке не питають. - вона дуже природно посміхнулася.

   - Тоді, про свою вагу розкажеш? - я не залишився осторонь гри.

   - Кхм… - посмішка стала ще більшою. - невже тобі так цікаві мої приватні дані?

   - Взагалі то ні. - потрібно перевести напрямок розмови. - Мене цікавить дещо інше. Ми з тобою обидва розуміємо — ти не можеш зацікавитись мною, як потенційною ціллю для флірту, так що тобі потрібно, чому ходиш по п'ятах?