Любов на заклання

Розділ 7.

Тепла ванна з піною остаточно привели мене до тями. Роза, допомагаючи зняти сукню, звернула мою увагу на зелену лозу з бутоном, що з'явилась під лівою груддю. Я подивилась донизу і провела по ній рукою. Спочатку не зрозуміла, що це таке, але Роза пояснила, що це відмітка судженої, яка з'являється при першому поцілунку з судженим. Лоза починалась в районі ребер і спинялась під грудьми. Квітка була в бутоні і колір її ще не проявився. Роза пояснила, що розпуститься вона лише після першої шлюбної ночі і закінчить малюнок. Точно у цьому місці у мого судженого сьогодні з'явилась така ж лоза з квіткою. Також вона розказала, що цей знак міг з'явитись будь-де на тілі, тому мені несказанно пощастило, оскільки, навіть якщо я одягну сукню з глибоким декольте, то її все одно не буде видно. Добре, що не на руках чи обличчі. Уявила, як весь палац постійно витріщався б на мене, розглядаючи цю інтимну відмітку. 

Потім, лежала у ліжку та інтуїтивно, через нічну сорочку, погладжувала місце, де з'явилась лоза. Ротхан. Думала про нього, принаймні намагалась, бо увесь час в голову лізли нав'язливі думки про поцілунки з Мітом. Ці чоловіки були різними, як земля і небо, як вогонь і вода. Врівноважений, веселий, турботливий Ротхан був повною протилежністю запальному, іронічному і норовливому Міту. Як би там не було, але шансів на відносини з Мітом у мене не було і лоза була тому підтвердженням. Я тепер повинна думати лише про Ротхана та наше спільне майбутнє. Справді, якби це був не мій друг-дракон, то, мабуть, зараз я ридала відчуваючи себе найнещаснішою дівчиною на світі. Але з Ротханом можна вибудувати нормальні теплі стосунки. Можливо з часом, зможу навіть закохатись у нього. Він заслуговує на кохання, як і я.  

Зранку, о десятій годині, приїхали мої подруги на екіпажі Амалії. Я була здивована візитом без попередження, проте щаслива. Зрозуміла, що тепер у мене є справжні подруги, які будь-коли зможуть приїжджати до мене в гості. Ми розмістились у гостинній за столом і пили чай разом з гарячими булочками.

- Вибач, що без попередження, - посміхалась Амалія, - але я і сама не могла витерпіти, томи з дівчатами, ще вчора на балу, домовились, що приїдемо до тебе за подробицями. Там увесь імператорський двір в шоці!

- Не тільки двір, - підтримала її Ольгема, - дивись! – вона простягнула мені ранкову газету, де на першій сторінці красувалась повідомлення, що я маркіза Силена де Монтеруд із Таморсатії, являюсь офіційною нареченою імператора.

- Ми хочемо подробиць! – з нетерпінням сказала Римма. – Ми вже зрозуміли з дівчатами, що ти була уже знайома з імператором, тільки не зрозуміли, чому ти вагалась, коли він запросив тебе на танець?

- Як би це смішно не звучало, але до вчорашнього балу й гадки не мала, що Ротхан імператор, - видихнула, дивлячись, як обличчя дівчат витягуються у німому здивуванні.

- Як так вийшло? – перша порушила мовчанку Ольгема.

- Міт, познайомив мене з ним і сказав, що він теж служить короні і являється його другом. Ротхан його так попросив сказати, щоб я титулу імператорського не злякалась. Ми кілька разів зустрічались, як друзі, а  ще я мала необережність дати йому кілька порад по управлінню державою! – посміхнулась, згадуючи здивоване обличчя Ротхана.

- Це навіть і не брехня, - задумалась Амалія, - якщо поміркувати, то це щира правда. Перший радник і чародій Ан-Нур Міт Сатхур дійсно є його другом та особистим посланцем.

- Так, дійсно,- зауважила Римма, - але звідки ти знаєш першого радника?

- Він давній друг моєї сім'ї, - вирішила підтримувати цю версію, оскільки правду, навіть їм розказати не могла, поки-що. – Колись мій покійний батько з ним товаришував, тому тепер, коли я приїхала вступити у спадкові права, то кілька днів гостювала у Міта. Він забезпечив мені свою протекцію та захист.

- От звідки ці плітки, що ти його коханка!- здогадалась Ольгема. – Ой, перш за все прийми наші співчуття стосовно смерті батька, я так розумію, що і матері у тебе немає?

- Так, - схилила голову та відпила чай. Якщо подумати, то як сказала Амалія : «Це навіть і не брехня», бо мої справжні батьки обоє померли. Тому додала:  – Я сирота.

- Нам, дуже шкода, - поспівчувала Рима, - але ми раді тепер бути твоїми подругами і щиро розділити всі твої біди!

- Дякую, - поглянула на усіх трьох. Дівчата дійсно були щирі і видно, що душею не кривили. Це порадувало мене.

- Але ця клята Ядвіга уже, встигла рознести плітки по палацу. Зважаючи, що ти тепер офіційна наречена, то тепер репутація імператора під загрозою, - невесело промовила Ольгема.

- Ядвіга? Це хто? – здивовано поглянула на неї.

- Дочка другого радника графа де Сунт - дракона, що вчора вичитував тебе, – пояснила Ольгема. Вона теж була у тебе на прийомі. Це та білобриса, що напала на тебе з цими плітками, а Амалія їй гарно так відповіла, вказавши на власні недоліки.

- То вона драконеса? – здивувалась я .

- Ні, людина, бо вона прийомна дочка. Граф узяв до шлюбу її матір-людину уже з нею. Але два її брати, що народились від цього шлюбу - дракони, - пояснила Амалія. - Справжній її батько був картярем і пиякою, тому хоч мав графський титул, але весь свій статок спустив, а потім помер. Її матір лишилась з нею маленькою сама і в боргах. Особливого вибору у неї не було. Тому коли граф запропонував одруження, то вона погодилась. Граф де Сунт так закохався, що не лише одружився на ній, а і вдочерив Ядвігу. Тому тепер вона його офіційна дочка.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше