Розділ 1

Вона прокинулася від пориву холоду, що звідкись взявся. Якась незрозуміла купа лежала біля головної героїні. Від неї віяло теплом. Під дівчиною був матрац, який так і запрошував своєю м’якістю і комфортністю.  Раптом купа ворухнулась і повернулась до неї. Віта не зрозуміла, а потім побачивши обличчя і очі, які витріщались, збагнула і ледь не скрикнула. 

Прямісінько в її очі витріщався він. Той кого вона не переводила на дух. Між нею і Дмитром були ледь не 15 сантиметрів. Карі очі продовжували блукати її тілом. Дівчина взяла ковдру і прикрилась. Його волосся лежало на подушці, розкидане в різні боки. 

-Що ти тут робиш?

- Я що тут роблю, це ти що тут робиш? Лежиш у моїй постелі, і ні про що не думаєш. 

Дівчина встала, щоб поглянути на кімнату ззаду неї і оціпеніла. Вона знаходилась в іншому місці і не у своїй кімнаті. Але це не виглядало на кімнату Дмитра. Ця була на диво гарною і просторою. Вони лежали на великому ліжку. В кутку стояла тумба з дзеркалом. На ній були креми, різні косметичні засоби. В іншому розмістилась на вигляд простора шафа купе. 
Віта швидко піднялась з ліжка і пішла, точніше попрямувала до дверей, які побачила під час оглядання.  

Відчинивши їх вона побачила коридор, який простягався десь на метри 10, а в кінці є сходи на другий поверх.  Дверей в холі було приблизно 6. 

Дівчина рушила до незнаного.  
За першими дверима була прекрасна кухня. Барний столик з кількома стільцями. Високий холодильник до стелі і кілька тумб, де знаходились ложки і вилки. В буфеті було кілька чашок, тарілок і супниць. Шухляди містили ніж, фольгу і пергамент для випічки. Холодильник дивував багатством. Від овочів і фруктів до м’яса. Дослідивши кухню дівчина продовжила пошуки. 
 

Ванна виконана у чудових червоних орнаментах. Оксамитово червоному. 
 

Окремо в іншій кімнаті був туалет. На диво він був вузьким.  
 

Комірчина, великий хол і двері на другий поверх. 

Другий поверх був замкнений, тому кароока вирішила повернутись до того «кретина».  
 

-Я обійшла усі ці хороми, а ти ще не одягнувся.- чорноволоса глянула на хлопця, який лежав на ліжку і дрімав.  
 

- А ти сама чому не переодягнулась, а ходиш у своїй сміхотворній піжамі, - перепитав хлопець, поставивши дівчину в незручне становище. 

- А ти... ти... ти взагалі голий- обурилася головна героїня, покрившись рум’янцем, що їй пасував.  
 

- А тобі хіба не подобається?- з наглістю мовив хлопець, і вже хотів піднятись, але кароока затулила рукою очі. Від цього хлопець зареготав. 
 

- Ти... Ти... Кретин.- зі злістю мовила Віта. Її щоки ще більше почервоніли. 
 

- Чого ти так горланиш. Краще знайди нам одежу. 
 

- То я тобі ще й одежу маю шукати.  
 

- Звісно. Ти пробувала відчинити двері, щоб якось вийти звідси, – занепокоївся хлопець. 
 

- Так, але вони замкнені. 
 

- Я так розумію, що і наших телефонів немає. Наші батьки напевне нас шукають. А ще мені потрібно на роботу йти завтра. Сьогодні хотів провести час з батьками.  
 

- Ти думаєш, що тобі одному потрібно на роботу. Та в мене сьогодні літак в Америку. Важливий документ заключають без мене. Якщо я не з’явлюсь післязавтра, то з роботою попрощаюсь.  
 

- Давай не будемо про роботу. Мені цікаво кому потрібно нас замкнути у цьому будинку,- вирішив хлопець.  
 

Їхні роздуми перервав стук у двері. Раптом у кімнату зайшов чоловік в чорній уніформі. Він вручив їм конверта. Головні герої щось хотіли запитати, але той швидко вийшов. Здивувавшись, вони повернули до листа. 
 

-Як думаєш, що в ньому може бути написано,- з цікавістю запитала Віта. 
 

- Не знаю. Перевіримо,- встиг відповісти Дмитро. 
 

«Доброго ранку. Як ви здогадуєтесь – вас викрали. Спочатку про те, навіщо це все. Для нас. Вас ніхто не шукатиме. Отже, про викрадення. Ви будете перебувати тут на протязі 20 днів, виконуючи певнві завдання. Вони не складні. Після проведення 6 днів один із вас відправляється нагору на другий поверх, щоб побути на самоті з книгами  і ноутбуком. Але все ж таки повертається ночувати на низ. Зазвичай завдання будуть на позування для фото. Запитаєте: «Чому?». Для нас. За невиконання завдань плюсується по одному дню. На сьогодні завдань немає, тому відпочивайте. Ноутбук вам вручить зараз охоронець. Найважливіше- це спати разом. "
 

- Що це було?- запитала дівчина, не розуміючи усієї суті. Вона знову пробіглась очами слів, чітко видрукуваних чорним чорнилом.  
 

- Як це розуміти?- вирвалось у хлопця з уст.   
 

- Не знаю. Давай сьогодні будемо відпочивати.- запропонувала Віта.  
 

Вона вхопила ноутбук і хотіла, щось шукати, та хлопчача сильна рука нахабно відібрала його у неї.  
 

- Ми не домовлялись про час. Тому нам потрібно встановити розпорядок, і список.- вирішив Дмитро 
 

- Я згідна з тобою.  
 

- Що ж. Давай знайдемо ручку і папір.  
 

-Я бачила зошит у нашій кімнаті на тумбі.  
 

- Стоп, а як ти… 
 

- Зорова пам'ять. Я її розвинула завдяки великій кількості прочитаних книг.  
 

- Зрозуміло. Тоді ходімо туди.  
Головні герої рушили до своєї тимчасової кімнати.  
 

- Ось ручка і папір. Тепер головне - правила,- продовжила дівчина 
 

- Перше правило буде стосуватись ноутбука: сидимо кожен по годині. Так як я захотів, то я перший, а далі будеш йти ти.  
 

- А чим я займатимусь у вільний від комп'ютера час?- обурливо запитала Віта .  
 

- Ти будеш готувати нам їжу.