Любовна залежність

Розділ 16

Минув тиждень

Марина

Сьогодні неділя. Але Артем прокинувся рано і пішов готувати сніданок. Через півгодини і відчула запах  смакоти з кухні і поспішила туди.

-Доброго ранку. Як смачно пахне.- сказала я обнімаючи і цілуючи коханого.

-Доброго ранку. Сьогодні на тебе чекає яскравий день, тому потрібно гарно попоїсти.- сказав хлопець.

-Як скажеш, мій коханий.- сказала я жуючи бутерброд.

-Люблю тебе,- сказав він, цілуючи мене в ніс.

-І я тебе.- сказала я, будучи в   передчутті прекрасного дня.

Поснідавши ми поїхали на прогулянку Дніпром. Ми каталися на човні і я вічувала себе найщасливішою  дівчиною на світі.  Раптом ми зупинилися посеред ріки і Артем почав нервувати. Він подивився в мої очі і сказав:.

-Марино, ти знаєш, що я тебе дуже люблю і не можу без тебе жити. Ми з тобою вже достатньо добре знаємо один одного. Тому, я з упевненістю можу сказати, що хочу провести решту життя з тобою. Хочу, щоб у нас були такі ж гарні та розумні діти, як ми з тобою. Марино, ти вийдеш за мене заміж?.- сказав він ошелешивши мене своєю  пропозицією.

Я з хвилину його помучала, а потім сказала:

-Так, звісно.- сказала я, і Артем мені одягнув обручку на руку.

Я поглянула на свою руку і посміхнулась.

-Подобається?- спитав коханий, помітивши мої розглялини.

-Так, дуже гарна. Але ти в мене ще кращий! Хочу тебе поцілувати, але не хочу опинитися у воді.- сказала я сміючись.

-Ну, не знаю. Я не проти з тобою поплавати. Але тут мабуть глибоко. Тому не будемо ризикувати.- сказав він  підморгнувши. 

І налігши на весла повів човен до берега.

Потім ми поїхали на атракціони, де каталися американських гірках та колесі огляду.  Після всього цього ми поїли в кафе, а потім гуляли парком.

Сьогодні був насичений та романтичний день. Мені дуже сподобалось ось так, безтурботно проводити час з коханою людиною. Особливо коли ми на одній хвилі і любимо один одного. Це вже не любовна залежність, а справжнє кохання.

****

Сьогодні  мій коханий знову встав рано і зробивши мені сніданок в ліжко, попросив  кудись збиратися.

-Рано, куди ти так рано мене ведеш.- сказала я сонним голосом уплітаючи сніданок.

-Поїдемо до РАЦСУ. Хочу подати документи вже сьогодні.- сказав він і сів поряд пити каву.

-А ми можемо це відкласти на завтра.- сказала я позіхаючи.

-Ні, не можемо. Бо потім на нас ще декілька справ.- сказав мій вже наречений.

-Ну, добре.  Скільки планів у тебе, не хочу їх руйнувати.- сказала я доївши сніданок і пішла збиратися.

Зібравшись ми поїхали до РАЦСУ і подали заяву. Потім Артем потягнув мене на шопінг, обрадувавши мене тим, що завтра ми їдемо на море.

Моєму щастю не було меж! Ще одна мрія збудеться завдяки моєму коханому. Зацілувавши його, я подякувала йому та Богу, за те, що він у мене такий є. Мій подарунок долі.

Купивши все необхідне ми почали збирати речі. Завтра ми їдемо на машині майже на інший бік України. Ми їдемо на Чорне море. Так на наше море. Ми не захотіли їхати за кордон. Спочатку вирішили відпочити в своїй країні.

Рано-вранці ми вирішили в путь. По дорозі пропливали ліси та поля, річки та озера. Вгорі світило яскраве сонце на блакитному чистому небі.

Ми їхали розмовляючи про все на світі. Слухали гарну музику, зупинялися  перекусити та відпочити, і - знову в дорогу.  Завдяки всьому цьому дорога минула швидко і не вимушено. Нарешті ми зупинилися біля орендованого нами будиночка.

-Ну, ось, нарешті ми приїхали.- сказав мій наречений.

-Ти, мабуть, дуже втомився за кермом.- сказала я підходячи до Артема.

-Так, треба відпочити. Нам обом. Ти теж виглядаєш втомленою. – сказав коханий, поглянувши на мене.

На вулицю вийшла господиня дому, почувши, що прихала машина.

-Доброго вечора.- сказала вона.

-Доброго вечора.- привіталися і ми в унісон.

-Ви мабуть, мої гості? Марина та Артем?-спитала привітно господиня дому.

-Так, а ви Валерія Сергіївна?.- спитав Артем.

-Так, це я. Прошу вас, заходьте.- сказала вона, запрошуючи в будинок.

Це був не великий, але милий будиночок біля моря. Тут було декілька кімнат: одна для гостей, одна для господарів,  вітальня, кухня та ванна.

-Ви поки розташовуйтесь, а я накрию вечерю. Ви мабуть голодні з дороги.

-Так, дуже голодні.- сказав Артем.

-Тоді чекаю вас через півгодини.- сказала Валерія Сергіївна і пішла на кухню.

Розклавши речі, та прийнявши душ ми рушили на вечерю. Вечеря пройшла в  новому знайомстві та приємних розмовах. Гарно поївши ми заснули ледве торкнувшись подушки.

Вранці ми вирушили на пляж. Такої краси я ще в житті не бачила! Це дуже неймовірно бачити як небо поєднується з морем!  А запах! Цей солоний свіжий запах, який так і кличе скупатися. Я буквально бігла до моря. Поки я не намочила ноги і не відчула як теплі хвилі  створюють ейфорію у моїй душі, я не почала розпаковувати речі для пляжу.  Обернувшись я зустрілась з поглядом Артема, який посміхався мені і відчула ще більше кохання до нього. А ще велику вдячність, за те, що він допоміг моїй мрії здійснитися.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше