Розділ 17

Марина

         Якщо ви гадаєте, що на цьому наша історія закінчиться, то ви помиляєтесь.

Артему довелось полетіти  до Америки, вже на слідуючій день після весілля. А все через пожежу, яка сталася в клініці, в Америці. Як виявилося, це був підпал. Але хто міг таке зробити? Для нас з Артемом це було загадкою.  Він мав залишитися там на деякий час, розібратися з цим усім. Але ми домовилися, що я теж прилечу на цьому тижні до нього. Раптом пролунав телефонний дзвінок:

-Алло. – сказала я.

-Алло. Це Марина Миколаївна.- ламаною українською спитала дівчина.

-Так, а це хто?- спитала я.

-Це Джулія, адміністратор клініки в Америки. Ваш чоловік попросив мене забронювати вам  квиток на літак до Америки. Завтра вас влаштує о 14.00.-сказала дівчина холодним голосом.

-Так, звісно. Дякую,  вам Джуліє.- сказала я таким же холодним голосом.

-До побачення.- сказала вона.

-До побачення.- сказала я і поклала слухавку.

         Я почала збирати речі, адже вже був вечір, завтра виліт. Раптом знову я почула звук телефону. Цього разу дзвонив коханий по відеозв’язку.

-Привіт. Як ти?- спитала я  подивившись на екран телефону.

-Привіт, кохана. Нормально. Сумую за тобою дуже сильно.- сказав Артем ніжним голосом.

-Я теж дуже сильно сумую. Але завтра вже буду з тобою.- сказала я і всміхнулась йому.

-Так, я попрохав Джулію забронювати тобі квиток. Завтра тебе зустріну, і продовжимо з того, на чому закінчили.- сказав мій коханий, підморгнувши мені.

-Добре.  А як взагалі справи? Знайшли того, хто підпалив клініку?.- спитала я  засоромившись.

-Поки ні. Але поліція шукає. Підозрюють конкурентів. Але поки довести, щось складно.- сказав Артем сумним та втомленим голосом.

-Нічого. Все таємне колись стане явним.- сказала я.

-Будемо сподіватися.- сказав Артем.-Вибач, буду відключатися, втомився страшенно. Піду відпочивати.- сказав хлопець.

-Так, звісно. Відпочивай. Коханий. Я тебе люблю.- сказала я і поцілувала його в екран телефона.

-Я теж тебе люблю, моє сонце. До завтра.- і теж поцілував у відповідь.

****

Ось я уже й  в Америці. Забравши багаж шукаю очима Артема. Але не знаходжу. Пройшовши далі, бачу Джулію.

-Привіт.- привіталась вона англійською.

-Привіт.- відповіла я їй.

-Артем Валентинович, попросив мене вас зустріти. Його викликали до поліції. Мабуть зявилися важливі обставини щодо пожежі.- сказала вона вивчивши  мене поглядом.

-Ну, гаразд. Ви на таксі?.- спитала я рушивши за нею.

-Ні, я на своїй машині.- сказала Джулія, підходячи до машии.

Я поклала речі до багажника і ми поїхали. Оскільки дороги я не знала, то почала роздивлятися все навколо.  Машина почала повертати в приватний сектор і зупинилася. Але це не був будинок Артема.

-Куди ми приїхали?.- спитала я відчуваючи тривогу.

-Ми приїхали до мене в гості. Мені потрібно ще захопити деякі документи і ми поїдемо до Артема Валентиновича.- сказала дівчина і підійшла до будинку.-Може зайдете, на вулиці прохолодно.- сказала дівчина посміхнувшись мені.

-Добре.- сказала я і зайшла в будинок.

В цей момент хтось схопив мене ззаду і приклав щось до обличчя. В голові закрутилося і я провалилася в міцний сон…

Не знаю, скільки часу минуло. Але я прокинулась з зав’язаним ротом. Руки і ноги були прив’язані до стільця, на якому я сиділа. Де це я?  Чому я тут, в такому стані? Раптом двері в кімнату відчинилися і зайшла Джулія.

-Що прокинулася? – спитала вона дивлячись на мене з ненавистю.

-Хочеш дізнатися, чому ти тут, в такому стані?.- спитала вона з іронією обходячи стілець навколо і перевіряючи мотузки.

-Я кохаю Артема! Давно! Ми були б з ним разом.!Але з’явилася ти! Стільки років знущалася над ним. А раптом звернула увагу і змусила  одружитися.- сказала вона з ненавистю і витягнула мотузку з рота.

-Чому ж ти не говорила йому про свої почуття? – спитала я обережно, адже бачила, що ця дівчина божевільна.

-Говорила. І не раз. Востаннє, у вас в квартирі. Але Артем сказав, що кохає лише тебе і скоро одружиться. Тому я вигадала план. Це я підпалила клініку і  чекала, доки ти прилетиш. І як до речі, що ви прилетіли не разом.- сказала Джулія жахливо засміявшись.

-Що ти зробиш зі мною?- спитала я з жахом.

-Ще не вирішила. Можливо продам у рабство. В мене є знайомий, який цим займається. А можливо просто зроблю тобі укол, від якого ти не прокинешся. Ще думаю. Але з чоловіком ти більше не побачишся.- сказала вона, а в мене серце стиснулост від болю.

-А ти не подумала, що до тебе першої приїде поліція, адже ти мала мене зустріти?- сказала я з надією.

-Це я тобі сказала, що мене попросили тебе зустріти, а насправді ніхто не знає, що ти зі мною.- сказала Джулія, і в мене від її слів все похололо в грудях.