6 глава

Вони вийшли з кафе. Навколо було дуже красиво. Парочка зайшла в одну вузеньку вуличку, де повсюди бігали кошенята. Ця вулиця вирізнялася з-поміж усіх інших... Вони ніби перемістились на декілька століть назад. Старенькі будиночки з червоним дахом, вузькі вулички... І тут одне маленьке повністю чорне кошеня, яке мало два різні ока, (одне голубе, а друге зелене) підійшло до Дані й потерлось об його ногу.

— Цей кіт ще ні до кого не підходив навіть, а до тебе ще й сам на руки хоче йти. Одного разу я хотіла взяти його на руки, а він розцарапав мені зап'ястя, а до тебе йде! Як?

Як на мене, то він був просто щасливим і цей маленький пухнастик відчув те тепло, яке йшло від юнака. Даня взяв його на руки й погладив. Агата теж вирішила погладити кошеня й той не пручався...

Хвилинка милоти завершилася й Агата зайшла в будинок, щоб переодягнутися. Даня тим часом зі своїм новим пухнастим другом всівся на дитячу гойдалку. Спогади раптово з'явилися в пам'яті хлопця. В дитинстві він теж дуже любив кататися на гойдалках.Тоді він був просто безтурботним хлопчиком, який любив гратися. 

Раптово в Данила з'явилася одна геніальна ідея.

Агата вже переодягнулась у нове "чудернацьке" плаття й вийшла у двір. Яка  ж красива ця дівчина. Ніби маленька квіточка сакури, яка от-от розцвіте. Її краса просто зомбувала хлопця. Легко-рожева сукня страшенно личила Агаті, як і маленькі рожеві туфельки на невеличкому каблучку та стрічка в волоссі в тон її плаття. Окрасою стала невеличка квітка в її волоссі. Дівчина була схожа на якусь принцесу й здавалось, що ось з-за старого будинку виїде карета й вона сяде у неї та поїде на зустріч із якимось принцом...

Даня опустив пухнастика на землю й підійшов до Агати ближче. Він чув п'янкий аромат її парфумів, які складалися з жасмину та бузку. Повільно, але впевнено, хлопець закохувався у власницю цього аромату. Його погляд впав на стрічку зав'язану у волоссі. Він підійшов ще ближче і розв'язав її. Агата не сказала ні слова, а лише дивно глянула на Даню. Він таємничо усміхнувся й зав'язав пов'язкою очі Агати, щоб вона нічого не бачила. Він взяв її міцно за руку і сказав:

— Просто довірся мені. Я тебе не скривджу.