21 глава

*Даня 
Я прийшов на зустріч з професором раніше і він сказав ,що зараз у нього захист проектів і запропонував мені приєднатися .Я вирішив піти .Йду я по довжелезному коридорі і заходжу в аудиторію.В ній сиділо багато молодих учнів ,але мій погляд був прикутий лише до одної .Серед всіх сиділа моя Агата .Її великі очі дивились на мене .В неї точно був шок . Професор представив мене і я присів біля нього .Спочатку свій проект захищала якась дівчина .Я не дуже її слухав ,а далі виступала Агата .Яка ж цікава у неї тема "Аміни. Біохімія кохання".На моєму обличчі з'явилась усмішка .Ну ...ну і що моя маленька Агата розкаже нам про кохання ?
Ох це лише біохімічні процеси ,значить для неї я лише якась частинка біохімічного процесу ,бо в неї бачте гормони виділилися .Ну Агато я тобі покажу біохімічний процес .Ці всі терміни з Google мене не дуже цікавила ,а от думка Агати мені справді була цікава .Я запитав її чи вона вірить в те ,що кохання може бути вічним .Вона розгубилась і сказала ,що не знає. Точно злукавила або не хотіла мені відповідати .Минув ще якийсь час і захист робіт закінчився . Професор запросив мене в свій кабінет .Ми говорили з ним десь півтора години .Мій батько хотів запропонувати йому вигідну пропозицію але нажаль він відмовився. Ми вже прощались і тут мені прийшло повідомлення від Агати .
—Допоможи мені будь ласка .Двері в вбиральні захлопнулись і я не можу їх відчинити .Я на 2 поверсі .
Я нічого не відписав і попрощавшись з професором почав шукати свою біохімічну подружку. Мені одночасно було і смішно і страшно .Що вона там сама робить ?Вбиральня була не далеко ,тому я швидко прийшов .Це вже була пізня година .В академії більше нікого не було.
—Ну що твій наслідок біохімічного процесу тут місіс Агато .
—Це не смішно Даня ,краще допоможи мені вибратись .— грубим тоном промовила Агата .
—Ой які ми нервові .А якщо я не захочу тобі допомагати .От що мені з того ?
—Даня май совість .Я всеодно звідси колись виберусь і коли це станеться я розцарапаю тобі лице .
—Оу киця ти хочеш зі мною погратися .Я твоїх кігтиків не боюсь.
—Ще раз ти назвеш мене кицею і я тебе вб'ю!
—Маленька моя кицю сиди там смирно ,а то я і піти можу а ти сама знаєш що сама звідси не виберешся.
—Що ти від мене хочеш заразо?
—Давай без образ ...і тут я почав сміятись .Наша розмова з Агатою була настільки кумедною.Вона теж не витерпіла і розсміялась .
—Гаразд ,гаразд. Зараз я тебе витягну .
Я знайшов кусочок дротика на підлозі і зміг відкрити ним замок .Агата мигом вибігла з вбиральні .Я схопив її за зап'ястя і притягнув до себе .
—Ох які ми невдячні .Значить я сиджу тут ,голову ломаю ,щоб якось відкрити цей замок а де подяка кицю?
Агаті і справді не подобалось як я її так називав .Вона замахнулась рукою до мого лиця але я випередив її і спіймав за друге зап'ястя  і притиснув до стіни .Вона явно цього не очікувала. Вістань між нами все скорочувалась.Я стояв дуже близько до Агати і навіть відчував її серцебиття і подих.
—Значить ти реально вирішила випустити кігтики .Агато не грайся зі мною.
Я накрив її губи ніжним поцілунком .Агата віддалась мені але це ж Агата і звісно вкінці вона прокусила мою губу до крові .
—Аййййй.Ну боляче ж !
Капелька крові потекла на мою сорочку .А Агата тим часом вирвалась від мені і побігла .
—Кицю ти всеодно від мене не втечеш !
Я промив губу і пішов до виходу але все виявилось не так легко .Біля дверей я побачив Агату .
—Оу а моя кіцюня ще тут ?Цікаво чому ви ще не вдома ?
Я хотів відкрити двері але не зміг .Ще раз дьоргнув ручку але зрозумів ,що це марно .
Агата сміялася з мене .Я підбіг до неї і почав лоскотати .Ми знову як малі діти .Після цих дурощів Агата промовила :
—Ці двері нічим не відчинити .Я вже пробувала .
Я вирішив попробувати але всі мої старання були марні .
—Чую ми тут надавго .Ти зголодніла ?
—Вже шоста година вечора а ти питаєш мене чи я голодна ?Ясно, що так !
Академія була велика і на одному з планів я побачив їдальню на 1 поверсі .Туди ми з Агатою і направились .Що ми там знайшли запитаєте ви мене .В одній з каструль були вареники .Я підігрів їх нам .Ось така от романтична вечеря була в нас з Агатою вареники і компот в Малій академії .Думаю про це і на очах сльози зі сміху.Ну не помирати ж нам з голоду .Як законо-послушні громадяни ми залишили на столі гроші і пішли гуляти по академії .Тим паче що часу в нас було вдосталь. Ми зайшли в одну з аудиторій.Там був скелет .Я підійшов до нього і почав від його імені говорити кумедним голосом :
—Даниле як ви думаєте скільки живе кохання ?
—Хм ...пане скелет я не знаю .Це в нас Агата спец в біохімічних процесах .
—Пані Агато яка ваша думка з цього питання ?
—Пане скелет кохання це особисте і цю тему я з вами обговорювати не буду .
На обличчі Агати з'явилась посмішка .
—Ох .Ніхто зі мною говорити не хоче .Бідний я нещасний скелет .
Ми обоє розсміялись .Я підійшов до Агати і обійняв за спину .Ми стояли біля вікна .Небо все було вкрите зорями .Воно було таке красиве .
Я обернувся до Агати і запитав :
—Я для тебе лише біохімічний процес чи щось трохи більше ?
Агата піднялась на пальчики до мене і поцілувала .
—Я відчуваю до тебе почуття ,які не передати жодними словами і це точно не якийсь звичайнісінький біохімічний процес чи виділ гормонів .
Я так хотів почути ці слова .Агата теж була мені не байдужою .Я обняв її міцно міцно .Цілу ніч ми провели шастаючи по аудиторіях .Ми дурачились і смішили один одного .Так і пройшла ця весела ніч .На ранок ми заснули в одному з кабінетів .Я накрив Агату своєю курткою і обняв її .Але нашому сну завадила прибиральниця .
—Що ви тут робите молоді люди ?—косо позираючи на нас запитала вона .
—Та нічого, ми вже йдемо .
Агата ще не встигла прокинутись і я потягнув її за руку з аудиторії .Ми прожогом вибігли з академії на вулицю.Ми знову заливались сміхом .Я вирішив провести Агату додому .Ми доїхали до центру на тролейбусі а тоді пройшлися пішки .По дорозі я купив нам морозива .Тепер я знаю ,що Агата любить морозиво з соленою карамеллю .Вона так смішно вимазала свій носик морозивом і була схожа на маленького ангелочка .Я витер її маленький носик і поцілував в щоку .Ми йшли і розмовляли і от знову дім Агати .Я як завжди не хотів її відпускати .З кожним днем я все більше і більше прив'язувався до неї .Ми попрощались і вона знову зникла в темному коридорі .