Епілог

Пройшло 4 роки...
- Адепт Геллен, перестаньте бігати по коридору, ви не в школі. - крикнула я першокурснику. 
   Це був мій перший день викладання в академії, я хотіла щоб усе було ідеально. 
Після занять зайшла в лазарет привітатись з Меліндою.
- Амелія! - обійняла мене Мелінда. - Я так рада тебе бачити. Ти як? Розказала чоловікові вже про поповнення.
- Тсс - не дала Мелінді договорити. - Поки ще ні. Він ж би не дозволив мені викладати в академії, а сидіти вдома в чотирьох стінах я не збираюсь.
- Ну ти все одно йому краще скажи, бо пізніше більший скандал буде.
- Якраз сьогодні збираюсь йому сказати.
    Ми ше трохи попліткували з цілителькою і я пішла в кабінет свого чоловіка. Вже пройшов рік після нашого весілля, а мені ще досі важко привикнути називати Рея своїм чоловіком. Коли я підходила до дверей його кабінету, серце почало битись трохи швидше. Я не сумнівалась що коханий буде радий дитині, та боялась його реакції на те, що я не сказала швидше.
- Привіт. - сказала я, підходячи до столу Рея.
- Привіт, - підняв на мене очі чоловік і посміхнувся. - як перший робочий день?
- Все б було чудово, - вирішила зайти здалека. - якби мене не тушнило.
- Нерви? Чи ти шось з'їла погане? - почав хвилюватись Рей.
- Думаю майже всіх тушнить під час вагітності. - випалила я.
- Під час чого? - здивувався Рей ніби йому причулось. - Ти.. У нас буде дитина?
- Буде, - посміхнулась я. - Мелінда каже, що швидше за все хлопчик.
- Син.. - Рей підійшов і обняв мене. - Стій. А коли ти дізналась про вагітність?
     Ніби відчуваючи небезпеку, я попробувала вирватись з обіймів чоловіка, та зробити це було не так й легко. Він сильніше притиснув мене до себе і повторив питання.
- Так як давно ти знаєш про вагітність?
- Два тижні. - вирішила признатись.
- Адептка Койл.. - почав Рейнард, та я його перебила.
- Я вже не адептка. 
- Професор Койл... Амелія, - змучено почав Рей. - не хочеш пояснити, чому ти одразу мені не сказала?
- Ти б був проти того, щоб я працювала в академії.
- Звісно б був проти! - розізлився Рей. - Я знаю які зараз адепти. І не хочу щоб ти нервувала лишній раз.
- Я не буду нервуватися. - побіцяла я. - Поки мене нервуєш тільки ти.
- Не використовуй ці методи проти мене. - змучено вимови Рей.
- Наш син зараз слухає тебе і думає, що за агресивний в нього батько. - не заспокоювалась я.
- За що мені таке покарання? - риторично поцікавився чоловік.
- За те, що ти був таким злим? - усміхнулась я.  
-Злим? - Рей посміхнувся у відповідь. - Йди сюди, горе моє. 
     Рейнард притягнув мене до себе та поцілував.
- Я так сильно тебе кохаю. - видихнув мені в губи Рей.
- І я тебе. - відповіла чоловіку і потягнулась за новим поцілунком.