Розділ 10

В той день Віра повернулася додому пізно та одразу лягла спати. Мабуть, іншому підлітку було б страшно знаходитися у величезному будинку самому, але не їй. Вона просто лягла та заснула.

Після того, як прокинулася наступного ранку, поснідала тим, що знайшла на кухні. Потім впала на диван, та «зникла» у телефоні. Мимохіть у неї промайнула думка: чи всі діти її віку так проводять літні канікули? Також лежать на дивані зі смартфоном чи у них є більш цікаві заняття? Мабуть, є такі, хто спілкується між собою, сміються, отримають задоволення від того, що знаходяться разом. Чудово, якби у неї було б так само. Але чого немає, того немає.

Через годину лежання на дивані, дівчинка відчула, що їй набридло. Що робити далі? Пригадалася учорашня історія. Вірі було навіть дивно, що вона так спокійно спала, після того, що почула вчора. По словам «божевільної» виходило, що вона її прабабуся. Пощастило ж Вірі з ріднею, нічого не скажеш.

Хоча, скоріше за все, це просто хворі фантазії дурної бабки. Живе собі серед лісу у компанії кота, от і з’ї хала з глузду. Враховуючи, що вже минула певний віковий кордон, так це не дивно. З однієї сторони, дивно, що вона стільки знає про Віру, проте… що вона знає? Хіба сказала щось особисте? Назвалася прабабусею Віри, але чи дійсно це правда? Врешті решт, вона могла дізнатися інформацію у односельців. Сказала, що Віра нікого не любить? Мабуть, дівчинка виглядає настільки похмуро, понуро та придушено, що здогадатися не важко.

Виходило, що школярці просто «пощастило» потрапити на дивну бабусю. Добре вже те, що нічого страшного не сталося, не рахуючи того, що дівчинку довели до сліз. Але Вірі не звикати до подібного.

Мабуть, не потрібно більше ходити до бабуні. У думках спалахнув сум за Зефіром. Школярка встигла прив’язатися до величезного кота. Але вирішила подумати про це пізніше. Можливо, кошак прийде до неї, як приходив раніше.

Дівчинка піднялася, відклала телефон. Потрібно чимось себе зайняти. Якби вона була зараз у місті, то сиділа за своїми експериментами з травами. Або видивлялася у Мережі якісь відьомські штучки. Але тут, за містом, у сільській місцевості, нічого робити не хотілося. Лише відпочивати та лінуватися. 

От тільки чим саме зайнятися, не відала. Врешті решт вирішила обслідувати будинок. У фільмах головні герої завжди знаходили щось у старих будинках. Можливо, їй вдасться знайти чарівну паличку, котра перетворить однокласників на тарганів, а самих пихатих дівиць на  гадюк.

Віра не стала занадто ретельно оглядати кімнати, вирішивши зробити це пізніше. Їй захотілося одразу забратися у мансарду, адже саме там мало знаходитися найцікавіше.

Вона не помилилися. Дійсно, у напівтемному приміщенні таїлося багато чудових речей. Ціла купа суконь, які носили дами на початку двадцятого століття. Був там одяг і середини того ж століття. Віра ретельно передивилася їх, але вирішила не приміряти. Хоча б тому, що вони навряд чи налізуть, а дівчинка не бажала зайвий раз через це засмучуватися.

Стояла так і стара швейна машинка, якою користувалися невідомо скільки часу назад. Сама Віра шити не вміла, навіть відчувала відразу до таких занять. Здається, її бабуся гарно шила, але це було онуці не дуже цікаво.

Викликали захоплення три фарфорові ляльки зі справжнім волоссям та емалевими очима. Вдягнені у крепові сукні, капелюшки з широкими полями, вони виглядали як справжні благородні дами минулого. Віра ніколи особливо не грала у ляльки, не цікавилася ними. Але ці «панянки» були настільки гарні та незвичайні, що підліток мимохіть замилувалася ними. Особливо, беручи до уваги, що по розмірам вони були набагато більші, ніж ті, що продавалися у сучасних магазинах.

Роздивляючись ляльок, дівчинка не забувала і про інші скарби. Її увагу привернула велика скриня, що стояла у стіни. На ній висів великий, з плямами іржі, замок. Віра посмикала замок, але той, звісно, не піддався. Школярка вирішила не возитися з ним. Наївно було думати, що там знаходяться скарби. Хоча було б непогано знайти карту, котра привела б до багатства. Тоді Вірі було б чим зайнятися на той час, що тут проведе.

Думки про це кольнули. Невідомо, скільки вона тут житиме. Адже батько, здається, серйозно налаштований на те, щоб продати будинок. Тоді все стане як раніше.

Знову школа, канікули, проведені в Інтернеті або за улюбленими дослідами. Змарноване літо, взаємна ненависть до людей. Тут так добре та спокійно, що Віра, здається, готова була сховатися у цьому домі назавжди. Від набридливих людей, від проблем та підліткових комплексів.

Знову пригадалася Софія. Якщо ця божевільна стара і є її прабабка? Тоді з’явиться серйозна причина залишитися тут. Коли «люба» прабабуся жива, тоді хазяйкою будинку має бути вона, а не батько Віри. Але все це здавалося Вірі малоймовірним. З яких радощів, бабка все це розіграла? Якщо вже померла, туди їй і дорога.

Останнє, що привернуло увагу підлітка, так це величезне дзеркало у повний зріст. Воно було кругле, вставлене у раму з чистого срібла. Виглядало незвичайним та красивим, як і майже будь яка річ у домі. Тут було дуже багато антикваріату.

Віру не цікавила матеріальна сторона, їй хотілося вірити, що батька одумається і вони зможуть проводити літо разом, хоча б на час його відпустки та її шкільних канікул.
Дівчинка відчула, що зголодніла. Треба було щось пожувати, і вона з готовністю пішла на кухню у пошуках смачненького.

Вийшовши на двір, зовсім не здивувалася, побачивши на ганку чорного кота. Вірі здавалося, що у неї з твариною виник певний зв’язок, що дозволяє Зефіру знаходити її швидко та без проблем, а їй приймати його візити природньо, наче так і треба.