Розділ 3. "Я ж точно бачила"

Батько кричав так, що птахів у лісі не залишилось, як і різної нечисті, вони не витерпіти й втекли в інший ліс, де спокійніше. А може їм просто набридло слухали нескінченну лекцію Гратена? Як і мені...

— Сивілло Лінкольн, як ти могла? Ти чим думала? Хто вклав тобі у голову взяти участь у Магічному полюванні? Признавайся, хто? Мабуть, твоя мати? Це вона ж допомогла тобі купити цей одяг? І зброю?!

Ні, ні, от маму не потрібно сюди приклеювати. Не хочу, щоб через мене діставалось мамі.

— Сивілло ти осоромила мене на все село! Ні, на ціле королівство!Тепер кожен блазень сміятиметься з Гратена Лінкольна — найкращого мисливця королівства на нечисть. Ти ж одягнена як хлопець! Ти порушила усі закони пристойності! Обманом проникла на зачакловану територію магічного полювання! Ти ж могла загинути! Після цього Дорсони відмовляться від...

Почувши це я оторопіла... Це ж найстрашніше що могло статись. Я не хочу одружуватись. Не хочу і не буду! Я надто молола для цього і ще не зустріла своє кохання.

— Від чого відмовляться? — та він замовк, не хотів договорювати.

— Ні і ще раз ні! Ніякого весілля не буде! — я б звільнилась від батькової руки, він увесь цей час мене тримав і побігла б. Та не далеко... Перечіплюсь за руку Арда і впаду, добре що не на нього, та все одно уся в його крові буду. Піднімусь і гляну на мертвого «друга». Почуваюся жахливо, бо мої хвилювання у порівнянні з його станом — ніщо. Він мертвий, як і Дін. А я хвилююсь через якісь заручини, бо знаю, як влаштовується все у нас. Що батько, як староста села, домовиться з кимось знатним та й видасть мене, без моєї на то згоди.

Ними виявились Дорсони: Торс Дорсон — староста сусіднього села, втричі більшого за наше, і його єдиний син — Стів Дорсон. Я його знаю, не раз бачила на святах, ярмарках. Він такий... Справжня скалка в дупі. І він мене не долюбляє як і я його... Точно!

Це ж добре. Ми зустрінемось, поговоримо і домовимось на заручинах сказати — “НІ!”. Виступимо єдиним фронтом. Та, це не спрацює. Батько вже точно підписав договір, який звучить так принизливо, що навіть не хочу в думках це прокручувати.

— Сивілло, ти повертаєшся додому і сидітимеш під замком до заручин. І так, я уже підписав документ, тож вибору в тебе не має. Ти жінка, і зробиш так, як вирішу я.

Він міцно тримав мене, а потім передав у руки свого вірного “пса”,-помічника, якому наказав відвести мене додому й зачинити. Та я не могла просто так піти і не спитати.

— Батьку! Хто був той чоловік, що вбив Арда і йому підкорялась Єхидна? — Гратен йшов до місця смерті, та зупинився й повернувся до мене.

— Сивілло, ти, мабуть, добряче стукнулось головою. — я потерла вільною рукою шишку на чолі, і таки стукнулось. Та до чого тут це?

— Тут нікого не було, крім тебе, Діна, Арда та Єхидної, яка і вбила хлопців і зникла, бо злякалась нашого наближення.

Що? Ні... Духи лісу, все ж мали бачити й одразу доповісти батькові про... Нього. Тому й Гратен зі своїми людьми тут!

— Батьку, тут був ще білявий чоловік, дуже дивний, він розмовляв з Єхидною і вона підкорялась йому.

— Не вигадуй, нечисть не підкоряється нікому! І тут нікого не було! Джон, веди її додому і цілителя покличе. Галюцинації це погано.

Джон сліпо виконував настанови батька, а я не пручалась, тікати не має сенсу, маму не залишу саму, а із заручними я якось розберусь. І, обіцяю, що точно буде весело...