Магія в мені

Розділ 36. Алтеріан.

Аргаріус.
У Міністерстві збиралися грозові хмари, усі говорили про напад мари на Академію, про смерть адептки. Усі думали чи безпечно знаходитись адептам в Академії, у кожного другого мага королівства хтось із рідних навчався в Академії, вона була найбільшою і найпрестижнішою, тому я зовсім не здивований що піднявся загальний шум.
Ось чому я був здивований, так це мертвою тишею від короля, я чекав все що завгодно, але не тиші. Я сам надіслав звіт останніх подій, описав ситуацію, єдине що я приховав, так це ім'я Аріленни, яке було майже у кожному випадку, я старанно уникав згадок про неї, і робив усе щоб сліди не приводили до неї.
Я збирався допитати ,,Одиністів,,,і спеціально покликав Ориса, щоб він зрівняв їхній магічний резерв і Аріленни.
Орис прийшов з Лексіаном і ми усі втрьох рушили на нижній поверх Міністерства щоб провести допит.
Лексіан був знервований, хвилювався це його перший допит, а от Орис був спокійний, і робив таке далеко не вперше, особисто я був здивований коли почув це від нього, і він говорив правду не перебільшував.
Ми зайшли у камеру, до жерця якого затримали у неділю, я хотів дізнатись від нього хто саме похований позаду будинку на міні кладовищі:
- Світлого дня!
Я привітався, хоч ввічливість у даній ситуації зайва, і поклав на стіл перед ним малюнки надгробного каменю.
Жрець тримався достойно, таке рідко буває, все-таки він у темниці й прекрасно знає що не вийде звідси, думки його читалися погано, що також мене здивувало. Спочатку я ідентифікував його як слабака і нездару, бо при затриманні він не супротивився, і його обряд гадання, я оцінив із сарказмом.
Але тепер дивлячись на нього я розумів, що моє перше враження було хибним:
- Орис!(Аргаріус)
- Так, такий самісінький магічний резерв і навіть яскравіший.
Ця інформація ще більше мене заплутала.
- Аргаріус, я уже дуже старий щоб битися, мій час прийшов, але у тебе є дещо що належить нам!
Його голос був наче не живим і моторошним, я не з боягузів, але мені стало не пособі.
Він глянув на малюнки, і знову на мене перевів погляд.
- Ти близько підібрався, дуже близько, і навіть знаєш переклад ... Але це тобі нічого не дасть, ви надто багато пролили нашої крові, тепер ваша черга.
- Аргаріус він божевільний!(Лексіан)
- Ні Лексіан, я при своєму розумі.
О, він і Лексіана знає, він взагалі забагато всього знає..
- Хочете скажу чим усе закінчиться. І я не про своє життя кажу. А про ваш любовний трикутник, яка іронія, що два сильних маги, я б сказав найсильніших зі свого роду, закохались у дівчину з мого роду, мою надію і наступницю дару..?
- Ти брешеш, це все брехня, Аріленна не з твого роду!(Лексіан)
- Аріленна моя внучка, коли її батька і мого сина вислідили посланці короля я зробив усе щоб вона з братом і з мамою залишились живі. Магія рун не коливає магічного фону, тому вони нічого не зрозуміли, і забрали тільки мого сина. Магія рун це магія самої землі, природи. Вона дарує життя, а ваша забирає, ваша магія вбиває, вона живиться енергією живих істот, і те що від них залишилось. Ви це називаєте енергетичні потоки.
Я слухав його, і був здивований, він казав правду і про Арі й про магію.
- Чому ви не забрали Аріленну до себе, чому кинули напризволяще?(Аргаріус)
- Не хотів щоб вони жили як я, в бігах і страху.
- Краще у бідності та злиднях. А тепер заявляєте що вона ваша!(Аргаріус)
Я розсердився бо не розумів чому він залишив їх.
- Аріленна дуже здібна, відпустіть її, і все припиниться, напади мар.
- Не розумію якщо вона одна із вас, чому мари намагаються її вбити?(Орис)
- Хто сказав що вбити...
І тут до мене дійшло, мари не хочуть убивати Аріленну, а забрати до своїх.
- Вона нікуди не піде, і взагалі що вам потрібно від Арі?(Аргаріус)
- Це вже не вам вирішувати, і я не ділюся планами із ворогами, я вас попередив ..
- Аргаріус мені набридло це слухати. Ви здається не розумієте що ви в'язень, і усе нам розкажете!(Лексіан)
Лексіан витяг ніж, а обличчя старого не змінилося він був спокійний, він заплющив очі й завмер. Спочатку я подумав що він хоче застосувати магію рун, що марно, бо він у спеціальній камері, але через кілька секунд він приліг на стіл і не рухався. Я підійшов перевірив.
- Мертвий!
- Як? Ти ж казав що ця камера поглинає магію, як він міг убити себе?(Лексіан)
- Поглинає, я не знаю як він це зробив..
Ми усі сиділи мовчки, думали про почуте, ніхто й уявити не міг що Аріленна внучка жерця і носій дару, виходить що він помер і Аріленна повинна зайняти його місце. Що ,,Одиністам,, потрібна Арі.
Але вони не отримають її, тільки через мій труп. Вони також не святі, і на їхніх руках теж кров, ще до Каасенів вони убивали, жорстоко убивали прибічників іншої віри. Убивали для ритуалів.
Я глянув на Лексіана, у його очах була рішучість, і він також зробив вибір, він вибрав її.
- Аріленні, щойно почуте знати не обов'язково!(Аргаріус)
- Так, їй краще не знати.(Лексіан)




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше