Розділ 16. Той, що позбавляє волі.

Розгніваний, що стояв в останніх променях сонця чоловік, був більше схожий на дикого звіра ніж на людину.

Вилізла з лісу патлата тварина, спочатку гарчав, потім почав реготати. Відсміявшись, він видихнув і хитнувся вперед.

За мить широка долоня накрила потилицю. А теплі м'які губи торкнулися моїх, опалюючи подихом і п'яніли голову. Друга рука з силою притягла за талію до твердих грудей і я піддалася його натиску.

Нервовий, раптовий поцілунок дедалі більше розпалював між нами іскру. Чим більше бігли секунди, тим сильніше мені не хотілося від нього відсторонюватися.

- Моя Уно, - шепотів повторюючи Ейрік.

Ковзаючи до підборіддя губами, він жадібно цілував, спускаючись до шиї. Його пальці блукали по спині, мнучи сукню і бажаючи її порвати. Але він все ще стримував себе.

- З глузду з'їхати! - Прошепотіла злегка відсторонившись, намагалася відсапатися.

Тепер вдивлялася в його очі, де у зіницях уже танцювали смішки. А чоловік продовжував стискати мене в обіймах і не відпускати.

Груди вже нили, а тіло бажало продовження. Але чоловік припинив свої поцілунки й з висоти свого зросту, тільки дивився у вичікуванні моєї реакції.

- Продовжуй. - Прошепотіла ледве чутно, але він хитнув головою.

- Повертаємось до Альтеру.

- Ні! - Заперечила.

Бажання повертатися до його фортеці не було ніякого. Тут і то здавалося набагато спокійніше.

- Я ж можу залишитися? - З надією звернулася до Егнесс.

- Звичайно можете, пані.

Жінка низько вклонилася, чим і викликала моє здивування. Дуже сильно відрізнялася її поведінка, від реакції дівчат у замку Альтер.

- Ти поїдеш зі мною! - Він вигукнув тоном, що не терпить заперечень.

- Мені там не комфортно. - Заперечила різко, намагаючись говорити з ним таким самим тоном. Із зусиллям волі змусила себе зустріти суворий погляд.

- Розумію.

Він згідно кивнув.

- А тепер послухай мене уважно. Я покладу кінець нахабству Дагни та зроблю з нею все, що зажадаєш. За умови якщо ти більше не розігруватимеш ображену невинність або нещасну жертву. Цієї ж ночі ти добровільно відвідаєш мою спальню і розділиш зі мною ложе.

- Заманлива пропозиція, - прошепотіла.

На моїх губах все ще відчувався млосний посмак від його поцілунків, а голова так само паморочилася. Від теплоти його потужного тіла поруч, моє дихання почастішало.

- Вона там не одна, - засмучено видихнула розуміючи, що навіть без Дагни мені буде не просто.

У спогаді спливали погляди дівчат, що проходили повз мене.

- Що стосується решти, міледі, тут ви маєте рацію. Але це зовсім не має значення. - Ейрік радісно посміхнувся.

- Для мене має! - Обурилася.

- Якщо ти станеш справжньою пані Альтер, вони всі підкорятимуться тобі.

- Що ти хочеш цим сказати?

Його губ торкнулася радісна усмішка.

- Але якщо ти відмовишся, то я передчуваю, що твоє життя у фортеці стане ще більш нестерпним ніж раніше.

- Ти справді зробиш із Дагною все, що я попрошу?

- Звичайно.

- Знайди їй чоловіка!

Відвівши убік погляд, я все ще краєм ока спостерігала за його реакцією. У цей момент зовсім не розуміла, чому це так важливо для мене.

- Я все ще не отримав твоєї чіткої відповіді.

На його обличчі не здригнувся жоден м'яз. І він ніяк не відреагував на мої слова. Але ухильна відповідь зовсім не задовольнила мене.

Жар, що йшов від його тіла, так само продовжував дурманити свідомість і мені хотілося продовження. Все-таки коли сильний чоловік з усією притаманною пристрастю накидається на тебе з поцілунками, це надзвичайно зворушливо і приємно.

- Згодна.- Видихнула, притягаючи його голову до себе.

Мені дуже хотілося відчути ті ж емоції, що були раніше.

- Мудре рішення. - Він трохи нахилився, але не досить низько. - Хочеш вислухати мої умови?

Від його слів, я мало не задихнулася від обурення. Миттєві спроби вирватися з його обіймів мені нічого не дали.

- Отже, ти не згодна стати моєю?

Його брови злетіли до гори, а він знову нахилився впиваючись у мої губи жадібнішим поцілунком.

Поцілунок затягнувся на кілька хвилин, повністю позбавляючи мене можливості чинити опір. Ноги підкошувалися, а обійми вже не здавались такими міцними. Ейрік впивався жадібно в губи утримуючи мене, щоб не впала. Здавалося, він вичікував моїх подальших дій.

Повністю втрачаючи нагоду самостійно стояти, я обняла його за товсту шию. У минулому житті мене ніхто так не цілував і зараз зовсім не розуміла своєї реакції. Завмерши, він повністю припинив поцілунок. А нахабна посмішка не сходила з його обличчя.

- Чого ти бажаєш? - З гнівом випалила.

- Лише твоєї покірливості.

- І скільки в тебе таких смиренних?

- Мені дуже подобається твоя реакція, кохання моє.

Промуркотівши, він однією рукою гладив мене по сідницях.

- Я видам цю дівку заміж і вона залишить Альтер назавжди. Тобі більше не доведеться терпіти зухвальства від неї, але це тільки в разі твоєї згоди підкорятися мені на нашому ложі.

- Тільки там?- Схвильовано перепитала.

Піднявши підборіддя догори, я все ще вдивлялася в його потемнілі зіниці. А саме розуміння того, що я зараз перебуваю в обіймах фактично звіра, більше не лякало мене.

- Сподіваюся на твою покірність загалом, завжди та скрізь. Але вимагаю поки що тільки мінімум.

- Якщо я відмовлюся, то Дагна стане твоєю дружиною? - Сама не розуміла чому раптом це сказала і чому це так важливо для мене.

У відповідь він тільки знизав плечима, при цьому сильніше притягнув мене до себе.

- Я не знаю... - стогін наче сам вийшов із моїх грудей.

У куточках очей уже почали збиратися сльози. Розуміння того, що мені цей варвар важливий, викликало зневагу до самої себе. Відвернувшись убік, я опустила руки та намагалася зважити всі за і проти нашої з ним угоди.