Розділ 29. Портки, слина та інші несподіванки.

Після чаю, Лайла вказала мені місце для ночівлі у власному будинку, виділивши окрему кімнату. І я вже сподівалася, що мені вдасться спокійно привести думки у злагоду та добре відпочити. Але після ополіскування в тазу з водою, несподівано постукали у двері.

Руд, Сія та Лайла увійшли до кімнати після дозволу. В руках дівчат були металеві кубки й велика дуту пляшку з темно-коричневою рідиною.

- За знайомство треба випити! - Голосно вигукнула світловолоса Лайла.

Сія і Руд тільки закивали сідаючи на голу підлогу. Приємне почуття ностальгії та спогади про минуле життя викликали якусь дитячу радість у грудях. Тому вирішила розслабитися, забувши геть про все на світі.

- Треба ж таке! Поряд з тобою ми виглядаємо зовсім старомодно. - Хмикнула Лайла оглядаючи мою сукню і розливаючи рідину. - Не знаю, чи варто тебе знайомити з нашими хлопцями.

- Ерн - мій! - Вигукнула голосно Руд, хиже кидаючи погляди в моє декольте.

Лайла кивнула. Поставивши пузату пляшку на підлогу і запропонувала перший тост:

- Дівчатка, за нас!

- За нас! – Повторили за нею в один голос.

Гірка, злегка солодкувата рідина приємно охолодила горло, щоб миттєво його обпалити. Відразу зрозуміла, що до випивки цей організм зовсім не пристосований і вирішила, що варто стримуватися. Але в голову сильно вдарило, а думки розкріпачували.

- Ерн такий милий. Мені здається, що я закохалася.

- Я впевнена, що вже найближчим часом ви станете парою, - підтвердила Лайла.

Допиваючи до дна першу порцію, вона звернулася до мене:

- Тобі треба ім'я! - Трохи подумавши, промовила:

- Іла. Як тобі Іла? Нарікаю тебе Ілою!

- Чому саме Іла? - Надула губи Сія.

- Там багато мулу, в тому місці біля річки, звідки прийшла шаманка. - Знизала плечима дівчина.

- Я теж його бачила, - підтвердила. - А ще чула чоловічі голоси, - вирішила поділитися з дівчатами.

- Ці чоловіки. Вони всім біля річки мерехтять, але ніхто їх поки що не бачив. - Промовила з сумом у голосі Лайла.

Розмова про чоловіків повільно переходила в інтимну течію. Випиваючи, дівчата ділилися історіями, що траплялися з ними біля річки. Навіть був випадок, коли незнайомець поцілував. А потім так само несподівано зник.

- Один раз поцілував! Немов дохла рибина мене обслинила. - Дівчина гидливо скривилася. - Я його намагалася відштовхнути, виривалася. А він притис до дерева і намагався просунути язик мені до рота. Це було жахливо.

Дівчина пересмикнула плечима і поспішила налити ще випивки.

- Це так принизливо, коли хтось тобою просто опановує...

Пробурчала вона, випиваючи одним махом чергову порцію хмільного напою.

- Руд, а тобі справді хочеться зайнятися цим з Ерном?

- Думаю, так. - Відповіла дівчина, опустивши погляд у підлогу, засоромившись.

- Ви ще не...

- Звичайно ні! - Обурливо вигукнула вона.

- Тоді звідки ти знаєш? - Ніяк не вгамовувалась добряче напідпитку Сія.

- Мені постійно хочеться, щоб він мене цілував. - Винувато пробурмотіла Руд.

- Це хвороба! Настій тобі притягну, мені шаманка багато дала трав. Особисто тобі наварю подруго.

- Ні! Це не хвороба! - Почала заперечувати дівчина.

- Звідки ти знаєш? - У недовірі перепитала Сія, яка явно не хотіла здаватися. - чоловіки всі неприємні. І твій, Ерн. Не виняток. Взяти хоча б Гуннара! - Вона несподівано перевела погляд на Лайлу. - От скажи, Лай, у тебе теж був жар?

- Був...- застогнала дівчина.

- Ось бачите! Це хвороба! І її носіями являються чоловіки. Від них усіх треба триматися якнайдалі. Одні проблеми від них, вони як звірі. Бажають спарюватись – отримують чого хотіли. А відповідальності ніякої! - Продовжувала гнати свою лінію Сія. Залишивши одну подихати! Чоловіки носії усіляких хвороб. Була нещодавно така. Емм. Як її?

- Чума, - підказала Лайла.

- О, звичайно ж чума, як я могла забути! Чоловіки тоді її привезли. Наше плем'я врятували духи! Батьки ховалися у печері. Голодували, але вижили. Ця хвороба забрала з собою багато життів. Чоловіки у всьому винні!

- Не всі такі! -Спробувала захистити увесь чоловічий рід.

- А тобі, звідки знати? Ти хоч щось пам'ятаєш?

- Пам'ятаю, - гикнула миттєво запиваючи випивкою, що залишилася у моєму кубку.

Так не хотілося розповідати, що насправді пам'ятаю все.

- Розумієте, я не звідси, він мене привіз і залишив. А сам поїхав. - Зненацька мене понесло.

Хлюпаючи носом, я намагалася випити ще й заглушити потік думок, що мчав в цей момент із рота. Але випивка тільки допомогла виговоритися:

- Вони ж навіть чоловіка притягли, щоб мене це ... - рюмсала я, продовжуючи, пити. Зовсім не помічаючи, що три дівчини підсіли до мене ближче і по черзі підливали.

- От бачиш. Усі проблеми від чоловіків!

Захлюпала носом і Сія.

- Ти спочатку хворієш ними. Потім він тебе кидає і розбиває тобі серце. Почуваєшся покинутою і нікому не потрібною. Навіщо вони взагалі потрібні ці мужики? - Пробубоніла в невдоволенні дівчина.

- Штанці собі зашити не можуть! - Несподівано підтакнула Руд. - Приходить, приносить, жбурляє тобі під носа. А ти переш їх, зашиваєш якщо подрані. А він просто йде. Хоч би спасибі сказав. Ні... дівчата. Я, мабуть, не хочу бути з Ерном.

- Так, потрібно припиняти. - Видихнула сама твереза з нас. - Завтра покажу тобі наші верстати на яких ми робимо тканину. До речі, як тебе насправді звати?

- Ізі, але він дав мені інше ім'я ... - застогнала намагаючись зловити руками мандрівну пляшку перед очима.

- Ну... хоч так дізналася про все. Завжди діє, - усміхнулася дівчина, помахавши перед моїм носом майже порожньою пляшкою. Після чого з підстрибом попрямувала до дверей.

Такої підстави я явно не очікувала, але абияк доповзла до ліжка. На яке змогла покласти лише голову, щоб миттєво провалитися в сон.

Ранок не задався, прокинулась обіймаючись з повністю оголеною Сією. Руд, скрутилася клубком на підлозі, обіймаючи порожні кубки. А у дверях голосно нас будила Лайла: