Розділ 41. Свічка горіла на столі... ніби вогник тремтить душа.

Переступивши поріг головної зі спалень і зачинивши різко за собою двері, поступово заспокоювалася. За широким вікном вже потемнішало, але в кімнаті хтось встиг запалити камін, біля якого лежав товстий килим.

Оглядаючи основну кімнату в замку, я змушена була визнати, що кімната справді гарна і простора. На відміну від інших приміщень, у замку Бреннад, ця кімната вирізнялася своїм багатством.

М'який килим, що покривав підлогу, робив її теплою і затишною. Тяжкі гобелени, що висять на стінах, виділялися золотими вишивками. А меблі, що були розставлені по всій кімнаті, прикрашалися витонченим різьбленням. Але довершувала всю картину біла ванна з хитромудрим гравіюванням по краях, яка знаходилася в дальньому кутку кімнати.

Милуючись всією цією красою, у мене перехоплювало подих. Ось і коли повірений покійного Віконта був у замку. Я намагалася ночувати в іншій кімнаті, щонайменше, щоб не привертати зайвої уваги з його боку. Але оскільки його немає, отже я можу розслабитися і спокійно поніжитися в теплій воді.

З ванни підіймалися пари води, поруч на столику хтось дбайливо поклав лляний рушник і брусок мила. Від подібного вигляду мені відразу захотілося забратися в теплу воду. Минуло не більше п'яти хвилин часу, перш ніж двері тихо прочинилися.

- Дагна, я вже тобі казала, що мені не потрібна твоя допомога! Дай мені нарешті спокій, зрештою.

Щедро намилюючи ніжки, з полегшенням видихнула і прикриваючи очі схилилася спиною до ванни. Приємна прохолода миттєво заспокоїла моє тіло разом з теплою водою, що його омивала з усіх боків. Закриваючи очі, я зітхнула від полегшення та відчуття спокою.

Несподіваний шум за спиною привернув мою увагу і здригнувшись, я обернулася. Лорд Пейн притулився спиною до дверей, схрестивши руки на грудях, переможно посміхався. Від несподіванки по моєму тілу пройшло сильне тремтіння й інстинктивно я потяглася рукою за рушником, затягуючи його у воду.

- Міледі, від чого ви так лякаєтеся? Хіба ви не погодилися на заручини зі мною?

- Забирайтеся! - Пискнула, сильніше занурюючись у воду.

- Ах, міледі, ви такі прекрасні.

Від його слів у мене похололо все всередині.

- Ідіть звідси! - Грізніше повторила свої вимоги.

З нудним виглядом чоловік проплив до кімнати та став біля каміна. Спробувала зібрати всі свої думки воєдино, абияк обмотавшись мокрим рушником під водою.

- Виходить, леді, ваша гордість вам дорожча за життя? - З сумом у голосі пробурмотів лорд Пейн.

- Ви не погані собою, але моє серце належить іншому. - Намагалася підібрати правильні слова, щоб він зрозумів.

- Як ви знаєте, я не можу дозволити вам стати дружиною іншому. Мені набридло чекати! Як ти віддаєш перевагу на підлозі або в ліжку?

Мій погляд ніби сам собою ковзнув до величезного ліжка з балдахінами. До вух долинув гучний брязкіт броні що падала в цей момент на підлогу. Потім на підлозі опинилася туніка, і чоловік залишився в самих шкіряних штанях.

Швидким кроком наблизившись до металевої ванни, він миттєво витяг мене з неї. Не зважаючи на те, що вода струмками стікає по його ногах попрямував до ліжка.

- Відпустіть негайно! - Голосно скрикнула, відчайдушно опираючись. - Ви мерзотник! Ви не гідні зватися лицарем!

До мого великого полегшення чоловік зупинився опускаючи мене на ноги. Застигши на місці, він вибухнув гучним реготом на всю кімнату.

- Ах, міледі, ви надто грізний супротивник! Спочатку самі спокусили мене, після чого сп'янили голову моєму синові. І тепер повністю відштовхуєте мене.

Рум'янець миттєво покрив мої щоки, адже виходить, що минула господиня тіла сама заварила цю кашу. А мені тепер висьорбувати? Е ні!

- Ви не маєте права! І взагалі тоді я була не в собі. Я не залишусь тут і взагалі не збираюся залишатися у цій кімнаті.

- Залишишся і будеш моєю. А завтра сюди прийде сільський священник і здійснить шлюбний обряд.

- Я не підтверджу присягання! - Голосно обурилася.

- О, міледі, у нас попереду ціла ніч. Чесно кажучи, я чекав на вас біля північної частини стіни замку. Але ви не побажали тікати залишившись під моєю опікою. Вже сподівався, що ви дозволите мені.

- Ні! - Намагалася переконати його, а його рука з силою притягла мене за талію. - Не смійте!

Пробурчавши щось невдоволено, він відсторонився і зненацька опав на підлогу. Здивовано піднявши очі, я помітила усміхнену Дагну що тримала в руці щось що нагадувало камінь.

- Дагна ... - з полегшенням видихнула.

Присівши поряд із чоловіком, я обмацала його пульс. Прислухавшись до спокійного дихання, поспішила зв'язати мокрим рушником його руки.

- Як я зрозуміла, моя допомога все-таки знадобилася? - Промовила вона з радістю на обличчі, перекидаючи велику косу з одного плеча на інше.

- Угу.- Пробубоніла їй витираючи тильною стороною долоні сльози, що з'явилися на очах.

- Отже, з цього моменту не відмовлятиметеся від моєї допомоги?

Продовжувала веселиться вона.

- Ні, - хитнула головою.

- Тоді, відпочивайте, господиня. А, я вас пробуджу.

Недбало змахнувши рукою в бік ліжка, вона завмерла, мовчки чекаючи поки я слухняно піднімуся на високе ліжко накрившись ковдрою. Після чого підкинула в камін кілька сухих полін і повернувшись до чоловіка, потягла його за ногу до виходу з кімнати.

Сон миттєво мене зморив, мабуть, через пережите. Але потріскування вогню в каміні розбудило. Дівчина тихо ворушила кочергою згаслий вогонь, викликаючи іскри, щоб розпалити новий. Навколо невеликого письмового столика схилилося четверо чоловіків, тихо перешіптуючись. А свічка, що стояла посередині столу, яскраво освітлювала знайомі обличчя.

- Ейрік!

Зойкнула, ледь не вистрибнувши з-під ковдри в чому мати народила, коли мій погляд зупинився на одному з них.

Усі четверо перезирнулися з усмішками й знову нахилилися над столом.

- О, міледі, ви тільки подумайте, пан був поблизу! Наші люди вже співпрацюють із вашими й дуже скоро на підконтрольних вам територіях буде спокійно.