Розділ 20

— Прокляття на твою голову, Елліоте Беннер, — долинув голос брата з вітальні.

Майкл зупинився на порозі, спостерігаючи за тим, як Елліот запускає п’ятірню в своє густе русяве волосся, зминаючи прямий чуб.

— Що таке? — запитав Майкл.

— Катажина йде на бал! — вуста його торкнула іронічно-саркастична насмішка.

— З ким? — швидше аніж подумав, запитав Майкл.

— Одна. Ти взагалі чуєш, що я кажу? Вона навіть не збиралася туди йти весь час, поки тривав запис, а напередодні раптом передумала! Поясність мені хто-небудь бодай щось, бо я цих дівчат геть не розумію! — простогнав Елліот.

— І ніколи не зрозумієш. Далі буде лише гірше, тому побережи нервову систему з молоду, — поряд з Майклом зупинився Віктор.

— Ми навіть не чули, як ти зайшов, — здивувався Майкл, озираючись на нього.

— Ви були заглиблені в дуже серйозну бесіду, — продовжував усміхатися Віктор. — Я вже казав, що ви втрачаєте навики?

— Це ти винен, — пробурмотів Елліот, прямуючи повз нього.

— Я? — награно здивувався Віктор.

— Так, саме ти! — долинув роздратований голос Елліота десь з верхніх сходинок і мова йшла зовсім не про втрату навиків.

Оскільки школярі Середньої школи ще не водили автомобіль і не мали грошей для найму таксі, то їх на шкільні бали привозили батьки.

Марія зателефонувала та запропонувала Вікторові забрати Елліота і той погодився. Майкл та Чад залишилися вдвох очікувати на приїзд Віктора з роботи.

Майкл все спостерігав за тим, як одягається Елліот і не міг не визнати, що тому пасував костюм, сорочка та акуратно підстрижене волосся, з романтичним чубком, зачесаним на бік.

— Ну, як я? — запитав Елліот, обкрутившись та розправивши руки.

— Зійде, — відмахнувся Чад. — Щось не второпаю, то ти з ким йдеш: з Катажиною, чи Джесс?

— Він і сам не знає, — презирливо відповів Майкл.

— Дякую за підтримку, — обурився Елліот.

— Сам винен, — безжально поглянув йому у вічі Майкл.

— Побачу, що робитимеш у подібній ситуації ти, — скорчив гримасу Елліот.

— Нічого, бо я в такій ситуації не опинюся, — відрубав Майкл.

— З яких пір ти став таким самовпевненим? — Елліот весь аж поїжився від тих слів.

Майкл поглянув у вікно батькової спальні, де перед дзеркалом вертівся Елліот:

— Вони приїхали.

— Піду, привітаюся, — Чад поспішив за Елліотом.

Майкл же залишився стояти біля вікна наївно сподіваючись, що йому вдасться побачити Катажину, але на жаль того не сталося, бо вона з автомобілю Марії навіть не визирнула.

Елліот присів на заднє сидіння поряд з Катажиною, та привітався з Марією. Дещо знервовано оглянув салон і лише після того повернувся до Катажини.

— Виглядаєш суперово, — він навіть забувся в словах, роздивляючись пишну шифонову сукню ніжно-мятного кольору з оздобленим шовком та бісером ліфом. На мить, всього лише на крихітну мить, Елліот чомусь побачив в тому кольорі колір очей Майкла.

— Ел, що з тобою? — стривожено запитала Катажина.

— Все окей, — всміхнувся він, поглядаючи на локони, котрі вільно розсипалися по її плечах та грудях.

— Ти не забув, що йдеш з Джесс? — прошепотіла вона йому з усмішкою.

— Хто така Джесс? — зачудовано дивлячись неї, запитав Елліот.

Хто така Джессіка довелося згадати одразу, тільки-но вони вийшли з автомобілю, бо Джессіка стояла на ганку школи, кутаючись у своє пальто. Певно добряче замерзла, бо як і у Катажини, на її ніжках були акуратні туфельки на підборах.

— Твоя дама не дуже задоволена, — усміхнулася Катажина, коли вони піднялися на ганок.

Елліот винувато поглянув на Джессіку, але вона лише всміхнулася йому.

— Ось, твій кавалер, в цілості і схоронності, — Катажина відступила від них на крок та з казковою усмішкою відчинивши двері школи, з високо піднятою головою попрямувала до шкільного спортзалу.

— Ти готовий? — запитала Джессіка, обвиваючи пальцями його зігнутий лікоть.

— Так, гайда вже поїдати смаколики, — кивнув Елліот, відводячи свій погляд від дверей до Джессіки. — Ну й вінець отримувати теж.

— Гайда, — повторила Джессіка.

Всі дівчата чудово розуміють, коли увага хлопців раптово зосереджується лише на них. Це вроджене вміння, наче вміння дихати, і не важливо, скільки їм в той момент років. Тому й Катажина з першої миті, як з’явилася на порозі спортзалу, відчула захоплені погляди хлопців з різних кутків приміщення і справа була аж ніяк не в тому, що ввійшла вона зовсім одна.

Не оминув її й погляд Пеггі. Сказавши щось своїм подругам, разом з ними, вона рушила просто до Катажини, зупиняючись перед її носом. Одна з подруг помітила Елліота та Джессіку і легенько стусонула Пеггі під бік.

— От тобі й маєш, принцесо! Корона полетіла на смітник? — насміхаючись запитала Пеггі. — Чи найкраща подруга вже не найкраща?

— Відчепися, — Катажина спробувала її обійти.

— Як же так сталося, що твій Ел прийшов на бал з іншою? — продовжувала Пеггі. — Чи може він вже в курсі?

Дівчата розреготалися.

— В курсі чого? — Катажина роззирнулася помічаючи, що на них вже починають поглядати. — Дай мені спокій!

— Не прикидайся дурненькою, люба, — Пеггі нахилилася до неї, торкаючись долонею до пружних локонів. — Скоро я тобі їх повисмикую!

Елліот побачив картину, що малювалася майже в центрі спортзалу і рушив до Катажини. Стискаючи його руку, Джессіка зробила теж саме. Десь взялися Дейв та Беккі і опинилися поряд з Катажиною.

— Гей! Проблеми, Паркер? — запитала її Беккі.

— Проблеми, але не з тобою, — презирливо скрививши вуста, відповіла Пеггі і демонстративно оминаючи їх пішла в протилежний від ялинки бік.

— Давайте фотографуватися, поки біля фото-зони вільно, — запропонувала Джессіка. — Боже! Це ж наш перший шкільний бал.

— У неї дещо дах поїхав. Від емоцій! — засміялася Беккі, співчутливо стискаючи плечима.