Розділ 35

«Плейбой» обережно поклали на місце, а прибирання полишили, наче й не починали. Вирішили, що так безпечніше. Спробували зайнятися звичними справами, але вже не виходило. Думки вертілися біля журналу: Майклу з голови не йшло те, навіщо батько так вчинив, а Елліоту — барвисті зображення.

Десь за годину повернувся Чад і хлопці спробували поводитись буденно, чи вдавалося, обидва не знали. Потім приїхав Віктор і вони пішли до піца-залу, де він ще зранку забронював столик.

Навіть не помітили, як за вікном почало сіріти, бо були надто занурені у веселу розмову. Хлопці наперебій розповідали, як минуло літо: Елліот хизувався сережкою, Чад ледь втримався, щоб не показати свої нові прийоми просто біля їхнього столика, а Майкл розповідав про те, як вони ладнали Кенто дах на веранді та міняли віконні рами.

Віктор слухав те все зі щирою усмішкою на вустах і все повторював, що вони дуже підросли. Майкл в те не вірив та доводив, що вони, здається, не виросли ні на дюйм. У відповідь Віктор порадив йому приміряти минулорічний спортивний костюм.

В перші пів години Віктор все не міг зосередитися ні на чому іншому, окрім кільця у вусі Елліота. Погляд мимоволі чіплявся за те кільце і Віктор розгублено протирав лоба паперовою серветкою. Елліот вирішив його заспокоїти та сказав, що пірсинг — дитячі забавки, на відміну від татуювання, котре вирішив набити собі Майкл. Віктор аж повітрям захлинувся, але Чад миттєво підсунув йому склянку з соком. Сміючись, Майкл запевнив, що в найближчі років зо три ніякого татуювання не планує, а далі Віктору вже не буде так лячно.

Додому повернулися стомленими, але задоволеними і одразу розійшлися по своїм кімнатам. Сил та бажання на балачки не було і побажавши один одному гарних снів, хлопці вклалися по ліжкам.

Лише тоді Майкл зрозумів, що Елліот Катажині так і не зателефонував.

Звичка вставати зранку нікуди не поділася, тому хлопці прокинулися рано, проводжаючи Віктора на роботу. Він нагадав, що вони могли б собі дозволити поспати в ті останні декілька днів, що залишалися до школи. За сніданком обговорили, що треба поїхати до міста та пройтися по магазинам: на кухні було катастрофічно мало їстівного, у ванні треба оновити запас шампуню, гелів для душу та зубних паст, до того ж хлопці потребували деякого оновлення гардеробу. Елліот стверджував, що йому конче необхідний новий рюкзак, а Майкл хотів хоча б декількох нових музичних дисків.

Домовилися, що за покупками поїдуть в суботу.

Майкл обережно натякнув, що в будинку треба прибирати, але Віктор лише байдуже кивнув на те. Потім сказав, що думав над тим, чи не хоче Майкл окрему кімнату. Хлопці здивувалися такій пропозиції і Майкл чи не найбільше. Він навіть не уявляв, як то можна жити в кімнаті без братів, про що Віктору одразу й сказав.

— Я думав, тобі так буде комфортніше, ти ж вже доросліший і… — Віктор на мить розгубився. — І потребуєш власного простору. У нас є вільна кімната, котру ми переобладнаємо для тебе, а хлопцям залишиться та. Я власне хотів зробити це поки ви були у Кенто, влаштувати ремонт і все таке, але завчасно зрозумів, що все ж маю спершу порадитися з вами.

— Добре, що порадився, — усміхнувся Майкл, забираючи зі столу їхні чашки та складаючи їх до мийки. — Мені приємно, що ти турбуєшся про мій особистий простір, але думаю, що це зайве. Принаймні поки-що.

— За себе кажи, — пробурмотів Елліот з усмішкою.

— А я за себе й кажу, — поглянув на нього Майкл. — Наша кімната найбільша в будинку, вона простора, ми цілком поміщаємося в ній всі троє. Гадаю, нема потреби це змінювати.

— Поки-що, — підказав Елліот.

— Поки-що, — погодився Майкл.

— Ти погоджуєшся з братом, Ел? — запитав Віктор, беручи з кухонного острова свій портфель.

— А моя думка приймається до відома? — Елліот запхав до рота шматочок шоколадного печива.

— Думка кожного з вас важлива і приймається до відома, — серйозно відповів Віктор.

— Тоді так, я цілком згоден. Нехай все залишається так, як є, — з поважним виглядом відповів Елліот.

— Так, хай залишаться, як є, — повторив за ним Чад весело.

— В такому разі… — Віктор розвів руками. — Гаразд! Насолоджуйтеся останніми днями канікул. Побачимося ввечері!

Коли за ним зачинилися двері, Майкл поглянув на серйозне обличчя Чада і здивовано звів брови:

— Чад, що таке?

— Він вперше пішов на роботу, не поцілувавши мене, — пронизливо дивлячись йому в очі, відповів Чад.

— Все, малий! Вітаю! Ти тепер офіційно покинув категорію пухкощоких малюків, —засміявся Елліот, кидаючи короткий погляд на Майкла.

Журнал залишився на тому ж місці, де вони його знайшли, і Елліот не забарився Майклу про те сказати. Геть не знаючи, як правильно вчинити, хлопці вирішили просто мовчати і про прибирання у вітальні Віктору навіть не обмовитися у подальшому.

Чад, виконавши частину прибирання, котра була покладена на нього, відпросився у Майкла до Джефрі і той не став забороняти. Елліот зателефонував Катажині, проте довго не розмовляв з нею, а просто запропонував зустрітися.

Майкл, зачувши це, підказав, що Елліот навіть подарунка немає для неї. Елліот не розгубився і нагадав про маленьку крамничку за декілька вулиць, де можна було купити різні символічні дрібнички. Майкл теж хотів купити їй щось, тим паче гроші, котрі батько дав на літні канікули, він майже не витратив, але згадавши обіцянку Кенто, вирішив, що більше навіть не намагатиметься. Проте Елліота наче за язик щось тягло, бо він нагадав, що Майкл Катажині теж подарунок винен, киваючи на браслет з бісеру, що досі виблискував на Майкловому зап’ясті. Подумки відповівши, що Елліот сам наривається, Майкл зібрався з ним до крамнички.

Фантазії, як він колись розповідав друзям, Елліот і справді не мав, бо купив Катажині якогось барвистого, в мексиканському стилі, обруча на волосся і вже зібрався йти. Майкл довго розглядав вітрину, а тоді помітив маленьку фігурку янголятка з м’якими крильцями. Янголя у квітковому віночку на пшеничному волоссі сиділо на білій підставці з гіпсу, склавши крихітні долоньки наче в молитві, а очі його були заплющені. Чомусь вираз на обличчі фігурки нагадав йому вираз обличчя Катажини і Майкл зрозумів, що шукати щось інше просто вже немає сенсу.