Майже дорослі

Розділ 58

Майкл звернув увагу, що стосунки Елліота та Джессіки якось змінилися. Обоє видавалися якимись спокійнішими, м’якшими, більш уважними одне до одного, наче раптово подорослішали, ба навіть помудрішали. Елліот поряд з Джессікою ставав ніжним, але водночас мужнім, а Джессіка виглядала зворушливо жіночною. Майкл не міг пояснити те, що бачив, просто відчував десь на підсвідомому рівні.

Чад відмовився їхати до літнього табору і вже жодні вмовляння та погрози на нього не діяли. Хлопці здогадалися, що справа була в Ізабель. Притиснули його до стінки, в переносному значенні того слова звісно, і він зізнався, що вона нікуди не їде на канікули, тому він теж залишається й крапка. Майкл врешті зрозумів, що Чад, насправді, був ще більш запальний аніж Елліот і ще більш непохитний в своїх рішеннях, аніж сам Майкл. Навіть Віктор з тим нічого зробити не зміг і просто залишив молодшого сина в спокої. Хлопці були шоковані, бо їм він такого спуску не давав ніколи.

На шістнадцятиліття Елліота вирішили поїхати на дискотеку до міста. Звичайно не сказали про те ні Віктору, ні батькам Джессіки, ні навіть Виговським. В принципі Майкл, Джессіка та вже й Елліот мали право відвідувати дискотеки, проблема була лише в Катажині, бо до її шістнадцятого дня народження залишався ще місяць. Саме тому вирішили не ризикувати зізнанням, куди зібралися. Для всіх, навіть Чада, мали святкувати у вже рідному піца-залі.

Майкл пропонував поїхати автомобілем, але Елліот задоволено покрутив у нього перед носом посвідченням та гордо заявив, що тепер має повне право водити байк. Майкл нагадав, що повертатися вони будуть вночі, але Елліот лише розсміявся йому в обличчя. Від поїздки на байку Джессіка була просто в захваті і її не стримувало навіть те, що шолом у них був лише один.

Початок вечора й справді провели у піца-залі, а тоді вийшли на вулицю. Елліот простягнув Джессіці шолом, застібуючи свою новеньку чорну косуху, але Джессіка відмовилася переконуючи, що шолом має бути на ньому. Подумки Елліот наказав собі найближчим часом купити ще один.

Звично перекидаючи ніжку на байк та влаштовуючись позаду Елліота, Джессіка обхопила його за пояс, притискаючись щокою до косухи та вдихнула запаморочливий запах шкіри: терпкий, зухвалий та небезпечний.

— Зустрінемось біля клубу, — Елліот опустив захисне скло на шоломі й завів байк.

— Не жени! — попередив Майкл, відкриваючи дверцята Тандерберда. — Наче ти мене послухаєш!

Катажина усміхнулася. Сідаючи поруч з ним та пристебнувши пасок безпеки, вона мило схилила голову на бік. Майкл рушив слідом за Елліотом і за хвилин п'ятнадцять вони вже були далеко від передмістя.

 

Як Майкл і передбачав, Катажині дискотека не сподобалася, бо там було занадто гучно, галасливо та зібралося забагато народу, проте додому їхати теж ще не хотілося. На годиннику навіть десятої не було. Майкл перебрав в голові ідеї, як можна врятувати вечір і раптом сам собі усміхнувся. Підійшовши до Елліота з Джессікою, котрі веселилися в натовпі танцюючих пар, торкнув брата за плече.

— Кат не весело? — співчутливо запитав Елліот, а тоді всміхнувся.

— Можна позичити твій байк? — з усмішкою запитав Майкл.

— Думаєш, вона погодиться сісти на нього? — Елліот здивовано звів брови.

— Майку, це навряд, — підтримала його Джессіка.

— Я спробую її вмовити, — продовжував загадково усміхатися Майкл.

— Не питання, будь ласка, — Елліот дістав з кишені ключі.

— Дякую, брате! — Майкл труснув ключами в руці та пішов до Катажини, котра стояла біля сходів, що вели з підвального приміщення на вулицю.

Майкл підійшов до неї та взявши за руку, мовчки повів з клубу.

— Куди ми? — спитала винувато. — Майку, я зіпсувала йому свято, так? Я не хотіла, але нічого не можу з собою зробити, як не намагаюся.

— Ти нічого не зіпсувала, — заспокоїв її Майкл. — Йому весело!

— Ми їдемо додому? — спитала зітхаючи.

— Ми їдемо кататися, — Майкл з усмішкою показав їй ключі від байка, котрі тримав на долоні та підхопив шолом.

— Ти серйозно? — очі Катажини розширилися. — Майку, ти не з тією дівчиною зустрічаєшся. Я не така смілива, як Джесс.

— Я зустрічаюся саме з тією дівчиною, — продовжував ніжно усміхатися він. — А з фобіями потрібно щось робити. Одну ми ж здається вже подолали.

Дивитися на Майкла, слухати його і не погодитися було просто неможливо, тому Катажина кивнула.

— Нічого не бійся, — Майкл одягнув шолом та перекинувши ногу на байка, повернувся до неї. — Я їхатиму не швидко. Просто тримайся міцніше і все. Ти ж мені довіряєш?

Катажина знову кивнула.

— Прекрасно. Сідай, — він накрив її долоню, котру вона опустила йому на плече, своєю і легенько погладив. — Все буде добре!

Катажина погодилася, невпевнено стискаючи пальцями краї його джинсової куртки. Майкл переклав її руки собі на пояс, показуючи, як треба триматися, і завів байк. Катажина прихилилася до його плеча, відчуваючи, як скажено гупотить серце.

Вони виїхали з провулку на дорогу і байк повільно почав набирати швидкість. Катажина роздивлялася вогні, котрі мерехтіли повз них, і думала про те, що з такого ракурсу ще ніколи не бачила нічну дорогу. Було дійсно круто. Майкл підняв великий палець, наче запитуючи, чи все класно, у відповідь вона міцніше стиснула його пояс.

Коли Майкл виїхав на окраїну міста, оминаючи стоянку Родні, на його вустах з’явилася усмішка. Дещо додавши швидкості, знову жестом спитав Катажину, чи все нормально і вона жестами відповіла, що все добре. Майкл посмілішав й врешті збільшив швидкість до тієї, котрої хотів з самого початку. В ту ж мить відчув її напруження.

Катажина прихилила голову до його лопатки й заплющила очі. Така поїздка вже лякала, але ж Майкл говорив про фобії. Колись вона піднялася з ним на Колесо Огляду і все було нормально, тому й тут мало бути так само — так запевнивши себе, Катажина розплющила очі, намагаючись роздивитися небо, котре, здавалося, яскріло біля самого її носа.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше