Глава 8. Веселі будні

Життя стало явно веселішим з миті, коли я зрозуміла, як мені боротися з несправедливістю, що запанувала в моєму власному світі. По-перше, відтепер я сама обиратиму, в що вдягатимуся. По-друге, слід буде дуже постаратися, щоб вийти з образу тихої мишки і стати фурією цього палацу. Здається, Ентоні подобаються жіночні та ніжні квіточки? Так я ж будяк, мені можна все... Адже так, Ваша Високосте? По-третє, мені необхідно дізнатися, що ж він ненавидить понад усе, щоб допікати йому саме цим. Ох, я вже в солодкому передчутті...

Хоч кажуть, що помста — страва, яку подають холодною, я вирішила навпаки подати її гарячою та яскравою. Настільки ж яскравою, як і моя сьогоднішня сукня. Одразу після розмови з Адріаною, я викликала до себе швачку і замовила їй чотири вбрання. Таких, що приведуть весь чесний монарший двір в естетичний шок. Майстриня мало не навколішках просила мене одуматися і намагалася достукатися, але я була залізною і стояла на своєму. Перша сукня сьогодні нарешті потрапила до мене і справила на Уну незабутнє враження — бідолашка остовпіла, а потім ледь не заплакала, благаючи не вдягати цей несмак.

Хоч, звісно, всі вони перебільшували. Плаття було чудовим. Корсет яскраво-салатового кольору блищав квітами з рожевих паєток. Невимовно пишний поділ був того ж кольору, а зверху до нього прикріплювалася накидка з рожевого фатину, що тягнулася шлейфом. Глибоке декольте я підкреслила масивним кольє з діамантів, яке перетворювало все це в справжній хаос блискіток, а мене уподібнювалося новорічній ялинці. Все це попри те, що в Велгравії незаміжнім дівчатам не дозволялося носити прикраси на шиї та руках. Волосся сказала укласти в високу зачіску. Вигляд був химерним, зате дорогим.

— Молю вас, Ваша Світлосте, давайте я принесу щось інше... Це ж... так виглядає салат з капусти і помідорів, пробачте за нахабність... — благала Уна, але я не пробачала і не дозволяла. Так і пішла на сімейний сніданок, ще й навмисно трохи спізнилася, щоб погнівити Його Величність. Ентоні, схоже, від того був не в настрої, але коли узрів мене і окинув очима, його погляд красномовно говорив про те, що він був би радий, якби я не прийшла зовсім.

— Благаю, пробачте моє запізнення, Ваші Величності! Я зустріла в коридорі леді Даніелу і перекинулася з нею декількома словами... — присівши в глибокому реверансі, прощебетала я і пройшла до свого місця. Чесно кажучи, я справила глибоке враження на династійців, про що явно сказала мені мить шокованого мовчання.

— Яскраво виглядаєте сьогодні, люба, — врешті мовив імператор, першим опам'ятавшись. Видно, що чоловік бувалий. В житті й не таке бачив.

— Так-так, по-весняному. Який цікавий вибір відтінків на сукні. Люблю сміливі експерименти! Нам потрібно змінюватися, пробувати щось нове і вдосконалюватися, — позитивно підхопила Катаріна, змушуючи мене враз відчути себе соромно за цей образ. Все ж вона була прекрасною жінкою!

— Безмежно дякую, Ваші Величності! Мені надзвичайно приємно, що ви оцінили. Я вважаю, що яскраві відтінки неодмінно слід носити навесні, щоб квітнути разом з природою! — від душі патякала, мало задумуючись про сенс сказаного, зате демонструвала, що щиро так вважаю своєю веселою усмішкою. Адріана мені схвально підморгнула, а ось принцеса Селіна і Ентоні явно не оцінили моїх старань і тому втупилися очима у свої тарілки, щоб випадково не прострелити мене вогненними поглядами.

Того дня ніхто з них нічого мені не сказав, а наступного я мала нову забавку. Насамперед знову надягнула на себе якомога більше прикрас, але не сумісних між собою. Рубіни, сапфіри, діаманти... від блиску дорогого каміння сліпило очі. В доповненні з синьою сукнею все це виглядало химерно. Окрім того, я увесь ранок навмисно плутала виделки й ножі, а потім ще й впустила ложку на землю під час того, як імператор розповідав враження від завершення перших конкурсів на турнірі. Але мені було байдуже, хто там перемагав. У мене своя битва!

— Вибачте великодушно! — прощебетала, невинно блимаючи очима, і пірнула під стіл шукати втрачене. Такої ганьби я, мабуть, ще не знала. Але все це для справи.

— Як приємно бачити, що ти так хвилюєшся через результати турніру. Адже ви мали рацію, мамо, в тому, що бути в парі — справжнє щастя... — сьогодні Ентоні витримав мої знущання з гідністю, навіть не кидаючи на мене злісні погляди, а навпаки захищаючи і повсякчас цілуючи мою руку. А я відчувала досить протилежні емоції: з однієї сторони — мені було соромно так поводитися. З іншої — я просто хотіла волі.

Здається, у принцеси Селіни скоро може урватися терпець, про що мені мімікою натякнула Адріана і теж мімікою попросила поки пригальмувати. А то я доводжу не того члена династії.

А ось за декілька днів справжній сюрприз чекав уже на мене.

На вранішній сніданок Її Величність імператриця прийшла в ніжно-салатовій сукні з небаченої пишності подолом і заявила, що я... А втім, це краще послухати в прямій мові.

— Астрід — немов ковток свіжого повітря для нашого двору! Ми так звикли жити за правилами й одягатися згідно з етикетом, що кожного сезону наша мода майже ідентична. Але цього року все зміниться. Потрібно виділятися, бути яскравими, живими, справжніми!

Звісно, на відміну від моєї, сукня Катаріни була не лише яскравою, але ще й стильною та вишуканою. Там не було рожевих вставок та блискучих паєток, однак я все одно відчула себе так, ніби ця жінка просто рятувала між імідж серед придворних, які вже стали говорити, що майбутня принцеса позбавлена смаку. А ось імператрицю не судять. З цього дня фрейліни Її Величності стануть повторяти за мною мої найоригінальніші вбрання, а за тим це нове віяння моди підхоплять і дехто з придворних дам. Буквально з перших днів у палаці я вплинула на життя тутешніх людей. Яка я все ж видатна особистість...

— Я вирішила провести бал-маскарад, на якому всі леді та юнаки зможуть постати у дивних та загадкових образах. Молодь оцінить, — додала монархиня. Кажете, маскарад? Що ж, а це ідея... Сьогодні ж віддам наказ пошити для мене костюм свині. Рожевий і пишний. Буде дуже мило, запевняю!