Розділ 4. Аромат французької ванілі

Надворі вже вечоріло. Сонце майже зникло за верхівками Скелястих гір, залишаючи тільки легкий прозорий рожевий серпанок навколо.

Грейс з цікавістю спостерігала, як гори виблискували в золотистому ореолі заходу сонця, поступово стаючи все темнішими й невиразними. Вкотре вона зловила себе на думці, що живучи в Солт-Лейк-Сіті ніби була в кам'яних джунглях нічого не бачачи, не знаючи, яку красу таїть у собі природа рівнинних центральних штатів Америки. Грейс не уявляла, що може з першого погляду закохатися в Колорадо і, зокрема, в ранчо батька. Проте так воно й сталося. Стан її був близьким до безтурботної дрімоти. Грейс продовжувала дивитись на гори, у думках будучи десь аж на їхніх снігових верхівках.

— Хочеш з нами? — Купер гепнувся на диванчик поруч з нею і подивився на доглянутий внутрішній двір.

— Хочу. А куди? — поцікавилася Грейс, дивлячись на нього.

— От ти ще! А якби я сказав зістрибнути з парашута? — розреготався Купер. — Друзі збираються у Лейк-Пленс. Можу взяти тебе з нами.

— Якщо там будуть тільки хлопці — я пас, — відповіла Грейс.

— Ти що? Вся увага тобі, як єдиній дівчині в компанії, — уїдливо сказав Купер.

— Не люблю таку увагу, — Грейс крутнула на пальці пасмо волосся.

— Ти лесбіянка? — незворушно спитав.

— Ні, братику? — вона засміялася. — У містечку це було б сенсацією?

— Взагалі-то ні, але з огляду на те, чия ти дочка, то таки так, — Купер знову зареготав.

— А тато дасть тобі авто? — змінила тему Грейс і лукаво усміхнулася.

— Твоя черга насміхатись? Гаразд. Ні, авто, окрім Тая, він нікому не довіряє, але наш старший брат їде до Форт-Коллінза і погодився відвезти мене до друзів, — Купер піднявся з диванчика, що затишно стояв на критій терасі, й подивився на неї. — Якщо надумаєш — ми їдемо за годину.

— А назад? — Грейс теж підвелася.

— Домовимось з братом вже якось, щоб усім було добре, — Купер пішов.

Грейс трохи подумала й попрямувала до ангару, де стояла сільськогосподарська техніка. Тімоті й Тай поралися з двигуном від маленького старого трактора, який давно вкрився пилом.

— Якщо сьогодні віддам його Рамону, хлопці замінять клапан, що прогорів, і я заберу його за кілька днів, — Тай поклав відкручену деталь на бетонну підлогу.

— Два дні це вже довго. Тай? — Тімоті почухав підборіддя, збираючи інструменти.

— А що ти хотів? У них замовлень багато зараз, — Тай гмикнув.

— Тату? — Грейс невпевнено пройшла до ангару, сховавши руки в задні кишені спідниці. Той жест завжди видавав, коли вона бентежилася чи нервувала.

— Так, сонечко? Що трапилося? — Тімоті протер руки старим рушником, знявши робочі рукавички.

Тай навіть не глянув в її бік, продовжуючи складати робочі інструменти, а потім натягуючи на трактор дощовий чохол. У таких чохлах була вся батькова техніка.

— Я… Купер сказав, що… Мені можна… Він бере мене з собою… До друзів. Можна? — Грейс відчула, як червоніє і подумки вилаяла себе.

— Ну… Тай, о котрій ти забереш їх? — Тімоті обернувся до Тая.

— Близько десятої, — байдуже кинув Тай.

— Я тут розриваюся між двома вогнями: бути суворим батьком і бути твоїм улюбленим татусем, що у всьому тобі потурає, — усміхнувся Тімоті.

— Я не наполягаю, тату. І не ображуся. Все нормально, — спокійно відповіла Грейс.

— Якщо хочеш, я заберу їх трохи раніше, — Тай підійшов до них ближче.

— Куп обуриться, — усміхнувся Тімоті.

— Купа може пізніше завезти Голдмаєр, — Тай стиснув плечима.

— Я порушую надто багато планів. Краще залишусь вдома. Візьму щось з твоєї бібліотеки, — Грейс усміхнулася і в принципі не кривила душею.

— Їдь із Купом. Все нормально, — невпевнено промовив Тімоті. — Тобі нудно на ранчо. Немає розваг, до яких ти звикла в Юті.

— Тату, все нормально. Я не дуже любила розважатися вдома. У мене там було мало друзів.

— Іди, збирайся, — Тай пройшов повз неї і попрямував у бік душової.

— Дякую. Не бійся, тату, я дружу з головою. Правда, — Грейс усміхнулася й подалася до головного будинку.

Грейс одягла свої улюблені темно-сині штани з легкого гладкого матеріалу, схожого на атлас, та симпатичну шифонову блузу блакитного кольору з ніжним квітковим малюнком. Залишивши волосся струмувати по плечах, зійшла в коридор і вийшла у двір.

— Ти куди так вирядилася, н вручення "Оскара"? — запитав Купер, одягнений у джинси та одну з купи своїх улюблених футболок з логотипами рок-груп.

— Припини, — промовив Тай, відхиляючись від багажника джипу. — Симпатичні квіточки.

Грейс подивилася на нього з дурнуватою усмішкою. Він, як і Купер, був одягнений у темно-сірі джинси та сорочку кольору хакі.

— Поїхали? — Купер стрибнув на заднє сидіння і дістав телефон.

— Можеш сісти попереду, — запропонував Тай.

Грейс слухняно кивнула.

— Куп, приглядай за сестрою. Хоча кому я говорю це?! Швидше їй доведеться приглядати за тобою, — зітхнув Тімоті. — Тай?

— Все буде нормально, — Тай виїхав за ворота внутрішнього двору і автомобіль покотив повз плантації, виїжджаючи на центральну дорогу.

— Привіт, Ріку. Скоро будемо. Чекайте, — Купер сховав телефон до кишені і задоволено сплеснув у долоні. — Лоїс Карпентер повернулася з Арвади. Пам'ятаєш її?

Тай гмикнув, дивлячись на дорогу:

— Ще б пак! Її пам'ятає весь Лейк-Пленс. Хто такий Рік?

— З якого часу ти цікавишся моїми друзями? — в’їдливо усміхнувся Купер.

— З того часу, як у нас з'явилася молодша сестричка, — Тай миттю глянув на Грейс і всміхнувся куточком вуст.

— Ну-ну! Корчиш з себе зразкового старшого брата? — Купер розреготався.

Тай проігнорував його слова і звернувся до Грейс:

— Можеш увімкнути програвач. Раптом знайдеш те, що тобі подобається.

— Я слухаю майже все, — вона ніяково уп'ялася на свої коліна.

Автомобіль завернув на повороті і Грейс побачила симпатичну вулицю невеликого містечка. Як і казав батько, на ній були зосереджені комерційні приміщення, банки, магазини та інше.