Розділ 12. "У Мака"

— Пристебни пасок безпеки, — буденним тоном промовив Тай.

— Вибач. Від хвилювання я й забула, — Грейс винувато прикусила губу.

— Не бійся. Все буде добре, — Тай скерував автомобіль на трасу, залишаючи позаду поворот до ранчо.

— А чому тато не дозволив тобі поїхати до Форт-Коллінза? Адже він тобі всі справи довіряє. Ти не в захваті від цього Де Ла Вега? — Грейс зручніше сіла і пристебнула пасок.

Тай повів бровою, криво усміхнувшись:

— Можна сказати й так. В мене з ним свої рахунки. Навіщо тобі забивати голівку якимись дурницями?

— Це не дурниці, адже воно стосується тебе, — всоте у думках обізвавши себе дурепою, Грейс додала, — бо ти ж мій брат.

— Справа в цьому? Ну добре. Шлях не близький і нам доведеться про щось говорити, — крива усмішка не сходила з обличчя Тая. — Ми з цим іспанцем не ладнаємо досить довго. Майже рік. З того дня, як я розкроїв йому череп.

Від того спокійного тону, яким видав їй правду Тай, Грейс на мить забула і про те, що повертається до будинку матері, і про те, що Ненсі в лікарні.

— Ти бився з тим громилом? — злетіло з її вуст питання.

— Ну і я, як бачиш, не хлопчик з дитячого садочка, — Тай глянув на неї з неприхованою грайливістю в зелених очах.

Грейс, впіймавши його погляд, не змогла відвести свої гарячково виблискуючі очі.

— Та я бачу.

Тай різко повернув голову на дорогу і Грейс відчула себе наче загубленою. По спині пробіг неприємний холодок від того усвідомлення.

— А чому? Я маю на увазі, що ти ж адекватний цілком, то нащо лізти у бійку просто так?!

— Досі думаєш, що я позитивний персонаж у твоїй історії? — розсміявся Тай.

Грейс перевела погляд від його обличчя на руки, що впевнено тримали кермо в новенькому шкіряному чохлі. Довгі пальці, які ще називають музичними, плавно ковзали по керму, коли Тай звертав, з якоюсь інтригуючою м'якістю легко піднімалися і опускалися на кермо, коли він говорив. На кисті виднілися яскраво окреслені вени, що свідчили про важку фізичну роботу.

Грейс раптом уявила, як ті руки торкаються її тіла: щоки, шиї, грудей і голова пішла обертом. Вона стиснула ручку дверей й глибоко вдихнула.

— Все нормально? — Тай подивився на її розчервоніле обличчя.

— Гаряче… тут… — невиразно пробурмотіла у відповідь.

— Я ввімкну кондиціонер. Треба було це зробити ще на ранчо, — звичним тоном відповів Тай, натискаючи одну з кнопок на панелі управління.

Грейс кивнула.

Опівдні Тай зупинився біля однієї з придорожніх закусочних.

— Ходімо, перекусимо щось, відпочинемо трохи й поїдемо далі, — запропонував він.

— Добре. Давай, — Грейс зачинила дверцята і, сховавши руки в кишені джинсів, почекала, поки він візьме свою кредитку.

Разом вони увійшли до симпатичної забігайлівки зі скляними вікнами-вітринами та неоновою вивіскою «У Мака».

— Вибери столик, а я замовлю обід. Що хочеш? — Тай подивився меню.

— «Тебе», — так і підмивав відповісти мозок. Грейс титанічним зусиллям волі надала обличчю байдужого виразу і теж глянула меню.

— Ну? — нетерпляче повторив.

— Мені чізбургер, але без гірчиці, та мінералку, — вона відступила на крок назад, відчуваючи, що стоїть до нього дуже близько, і одразу врізалася спиною в когось.

Миттю Грейс повернулася і побачила хлопця у потертих джинсах та футболці. Він весь був у будівельній пилюці.

— Дивись, куди йдеш! — пробурмотів грубо.

— Вибачте, — Грейс відступила. — Перепрошую.

— Вибачте, — на обличчі хлопця відобразилася роздратована гримаса. — На біса мені твоє вибачення. Тупа вівця!

— Грейс, що тут? — Тай подивився просто у вічі незнайомцю.

— Дивись за своєю лялькою. Фарба для волосся вже їй в мозок в'їлася, — витримавши важкий погляд Тая, відповів хлопець.

— Обережніше, — на Таєвому обличчі з'явилася дивна усмішка.

Грейс зайняла один зі столиків біля вітрини. Незнайомець сів ближче до дверей. Грейс жувала свій чізбургер і кілька разів ловила на собі його злий погляд.

— Що таке? — Тай доїв бургер і глянув на неї.

— Нічого, — Грейс опустила очі до свого обіду.

— Та що ти, як маленька?! Питаю, то дай відповідь, — усміхнувся Тай.

— Та той хлопець злісно поглядає на мене і мені якось неприємно. Я ж вибачилася і взагалі ненароком, — відповіла невпевнено Грейс.

— Забудь. Таких психів вистачає, — Тай сів зручніше, краєм ока помічаючи, як незнайомець піднявся і попрямував до чоловічого туалету. Тай перевів погляд на Грейс.

Вона жувала чізбургер, гортаючи стрічку новин у своїй соціальній мережі.

— Доїдай. Я зараз, — він не поспішаючи попрямував до туалету.

Відкривши двері і увійшовши всередину, Тай провів поглядом навколо. Кабінки були відкриті, отже, порожні. Незнайомець якраз кидав використаний паперовий рушник у відро для сміття. Тай повільно підійшов до нього.

— Чого треба? — огризнувся першим незнайомець.

— Моя сестра не лялька і вона розумніша за тебе разів у сто, — спокійно відповів Тай.

— Чому це? — здивувався хлопець.

— Тому що вона не стала б нариватися на такого, як я, — різким точним ударом кісточок пальців у щелепу Тай звалив незнайомця з ніг і, кинувши ще один паперовий рушник поруч з ним, вийшов з туалету.

Хлопець сплюнув на підлогу і мовчки потягнувся за кинутим рушничком.

Коли Тай повернувся до Грейс, вона допивала мінералку.

— Ходімо? — спокійно спитав.

Грейс зиркнула на двері чоловічого туалету і кивнула. Тільки коли вони сіли в автомобіль, зважилася поставити питання, що її цікавило:

— Тай, ти що, говорив з тим хлопцем?

— З чого ти взяла? — байдуже спитав.

— Він подався до туалету і ти пішов за ним, але ти швидко повернувся, а він ні, — невпевнено проаналізувала.

— Дивись, яка спостережлива. Я й не припускав, — Тай розсміявся.

Грейс мимоволі теж усміхнулася: