Маленькі таємниці

Розділ 21. Нехай живе Лейк-Пленс!

Святкування річниці заснування Лейк-Пленсу припало на неділю. Елізабет пояснила Грейс, що цього року містечку та плантаціям виповнюється двісті п'ятдесят років. Вона випікала свої фірмові свинячі ковбаски з перцем і зеленню та солодкі булочки з корицею та шоколадом. Грейс запропонувала допомогу. Елізабет з радістю погодилася та поділилася секретом дивовижного аромату ковбасок, що манив на кухню всіх домочадців.

На центральній площі містечка рік за роком встановлювали трибуну для мера, що збереглася ще з 1873 року, і за нею діючий градоначальник вітав городян та гостей міста. Господині прилеглих ранчо готували багато своїх найкращих і найсмачніших страв, якими пригощали всіх бажаючих на тій же площі. Скрізь грала музика і люди довкола випромінювали доброту та радісні емоції. Такі свята в маленьких містечках ще міцніше єднали мешканців, а гуляння нагадували величезне сімейне свято. Ближче до вечора старше населення сідало біля спеціально привезених і запалених вогнищ, що палали на широких галявинах перед будівлею мерії, й ділилося один з одним байками, а молодь влаштовувала танці, змагання, різноманітні конкурси та веселощі.

Грейс слухала розповідь Елізабет і все більше хотіла побачити те дійство на власні очі. Елізабет чудово розуміла її порив.

— Я, будучи дівчиськом, любила це свято і страшенно гнівалася, коли батьки забирали мене додому раніше, аніж моїх доросліших подруг, — згадала з усмішкою Елізабет.

— Ти виросла в Лейк-Пленсі? — здивувалась Грейс, складаючи провізію у величезні плетені кошики для пікніка. — Для мене ти і ранчо — співзвучні.

— Я прожила в місті більшу частину свого життя, там вийшла заміж і народила хлопчиків і тільки-но зустрівши твого батька, дізналася, як це, жити на ранчо, — засміялася Елізабет, дістаючи з духової шафи свої ковбаски. — Думаю, вони вдалися.

— Вдалися? Це все що ти можеш сказати? Та в них такий аромат, що аж в голові паморочиться, — засміялася Грейс. — Який твій секретний інгредієнт? Колись!

— Гаразд, тільки нікому жодного слова. Такий аромат створюється завдяки поєднанню м'яса та орегано, а ще щіпка мускатного горіха. Якщо проговоришся, на тебе чекає жорстоке покарання, — Елізабет розреготалася.

На порозі кухні з'явився Тімоті і Грейс свиснула:

— Овва! Дозвольте дізнатися ваше ім'я. Ковбой Мальборо?

— Все тобі жарти. Я щороку на це свято так одягаюсь. Я ж плантатор, — відмахнувся Тімоті.

Грейс не без усмішки оглядала його ковбойський капелюх з овальним значком герба Колорадо, темно-червоного кольору, котрий ідеально поєднувався з зеленою сорочкою та  легкою темно-червоною жилеткою з бахромою на спині.

— Тобі не вистачає лише черевиків зі шпорами, — додала.

Навіть Елізабет розреготалася.

— А ти в чому йдеш? — поцікавилася Грейс у Елізабет.

— Я й не знаю. Вдягну одну зі своїх безглуздих квітчастих суконь, — відмахнулася Елізабет, пакуючи кошики.

— Ходімо зі мною, — змовницьки всміхнулася раптом Грейс.

— Ти мене лякаєш, — Елізабет зніяковіла.

— Ходімо. Тату, ти тут вже сам, — Грейс схопила Елізабет за руку і потягла до хазяйської спальні.

Мовчки Елізабет сіла на банкетку біля туалетного столика з витонченим різьбленням і подивилася на Грейс, котра перебирала її гардероб й хмурилася.

— Я не дуже вмію підбирати собі речі, — врешті чесно зізналася Елізабет.

Грейс у задумі пожувала нижню губку.

— Це не так, та й я не провідний стиліст Анджеліни Джолі, але ти так багато для мене робиш, що я хочу віддячити. Хочу, щоб ти сьогодні була найкрасивіша і тато вкотре переконався, як йому з тобою пощастило, — серйозно промовила Грейс, поклавши на ліжко сукню глибокого зеленого кольору зі спокусливим V-подібним вирізом.

— О! Я купила її років сто тому, — засміялася Елізабет. — Вже й забула, що вона досі пилюкою припадає в шафі.

— Вдягни. А як аксесуар додамо ось цей пасок, — Грейс дістала з полиці великої шафи тонкий шкіряний пасок.

Поки Елізабет переодягалася у суміжній зі спальнею ванній, Грейс відкрила гарну різьблену скриньку, що стояла на туалетному столику, і подивилася на прикраси. На подив золоті дрібнички Елізабет підбирала з куди більшим смаком. Грейс обрала золотий ланцюжок з вишуканою маленькою фігуркою коня та тонкий золотий браслет з гравіюванням.

— Ну як? — Елізабет зніяковіло всміхнулася, поправляючи сукню, котра й без того ідеально сиділа на ній. Вона чудово підходила для пишної фігури, приховуючи недоліки та підкреслюючи переваги, а довжина до коліна робила Елізабет витонченою. Ремінець гарно виділяв талію, поблискуючи золотистою акуратною пряжкою.

— Ось ці прикраси будуть просто супер до сукні. Ти красуня, Ліз. Ще легкий макіяж і тато закохається в тебе заново, — засміялася Грейс.

Елізабет почервоніла, але кивнула.

Ніжні перламутрові тіні й блиск для губ справді підкреслили симпатичне обличчя Елізабет і Грейс залишилася задоволеною. Ансамбль завершили акуратні туфельки на невисокому підборі. Врешті Грейс відіслала її до батька.

Повернувшись до себе, Грейс з усмішкою дістала свою сукню, куплену одного разу у Форт-Коллінзі — ту саму, небесно-блакитну з ніжними дрібними ромашками та маленьким мереживом біля горловини й по краю подолу.

Залишивши довге біляве волосся вільно спадати на плечі і спину, Грейс прикрасила його тоненьким сріблястим обручем з трьома бутонами троянд. Одягнувши широкий білий пасок з масивною пряжкою та улюблені білі балетки, Грейс усміхнулася своєму відображенню у дзеркалі — вона подобалась собі. У свідомість увірвалася розмова з Таєм біля річки, але Грейс відігнала гіркий спогад.

— Ти ненавидиш мене? Я примушу тебе передумати сьогодні, Таю, — прошепотіла своєму відображенню у дзеркалі й покинула кімнату.

Коли Грейс з'явилася біля готових до виїзду автомобілів, увагу на неї звернули всі присутні. Тімоті, Скотт і Купер, котрі стояли в колі та балакали, миттєво змовкли, а Тай і Елізабет, які вантажили в багажник решту кошиків, завмерли.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше